Народі депутати України просять Президента ветувати прийнятий Радою освітній закон, який звужує права нацменшн

Президенту України

Порошенко П.О.

Про застосування права вето

Депутатське звернення

Шановний Петре Олексійовичу!

Звертаємося до Вас з проханням застосувати право вето до Закону України «Про освіту» у зв’язку з суттєвим і грубим порушенням конституційних прав і свобод осіб належних до національних меншин України на навчання рідною мовою.

Як відомо, 5 вересня 2017 року Верховна Рада України прийняла нову редакцію Закону України «Про освіту» (Проект Закону реєстраційний № 3491-д), яким радикально змінюються умови і правила здійснення освітнього процесу в нашій державі. Принципові зміни зазнає регулювання використання мов в освітньому процесі. Для ілюстрації цього у додатку подаємо порівняння нормативних текстів чинного Закону з відповідними положеннями Закону прийнятого 05.09.2017 року.

Порівняння дає підстави для наступних висновків:

Громадяни України втрачають право на вільний вибір мови навчання, що замінюється правом одержувати освіту в державних і комунальних закладах виключно державною мовою.
Особам які належать до національних меншин гарантується право на здобуття освіти мовою відповідної національної меншини лише на рівні дошкільної і початкової освіти, і лише в комунальних закладах, і тільки поряд з державною мовою. І це право реалізується тільки через окремі класи. Тобто втрачається право осіб належних до національних меншин на здобуття освіти рідною мовою в державних і комунальних закладах на всіх, крім вищенаведених рівнів і формах (зокрема: загальної, середньої, спеціальної, вищої тощо) освіти, а також на функціонування навчальних закладів навчання мовами національних меншин.
У той же час для такого різновиду національних меншин як корінні народи гарантується право на навчання в комунальних закладах дошкільної і загальної середньої освіти поряд з державною мовою мовою відповідного корінного народу, що слід кваліфікувати як дискримінацію – розрізнення за мовною, етнічною ознакою.

Вищенаведене дає підстави стверджувати, що з прийняттям вказаних нормативних положень український законодавець припустився порушення низки прав і свобод передбачених та гарантованих Конституцією України, зокрема:

частини 3 і 5 статті 10, щодо гарантування вільного розвитку, використання і захисту мов національних меншин та конституційної гарантії застосування мов;
статті 11, щодо розвитку етнічної, мовної, культурної самобутності всіх корінних народів і національних меншин;
частинами 2 і 3 статті 22, щодо гарантування і неприпустимості скасування конституційних прав і свобод та неприпустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів;
частинами 1 і 2 статті 24, щодо рівності конституційних прав і свобод громадян та неприпустимості привілеїв чи обмежень за ознаками раси, етнічного походження, за мовними ознаками;
частинами 5 статті 53 щодо гарантування громадянам, які належать до національних меншин права на навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови у державних і комунальних закладах.

Крім вищенаведеного, стенограма пленарного засідання Верховної Ради України свідчить про серйозні порушення регламенту законодавчого процесу під час прийняття нормативних положень статті 7, адже на затвердження голосуванням виносився текс, який не був включений до порівняльної таблиці, був сформульований під час засідання і належним чином не був доведений до відома народних депутатів.

Звертаємо Вашу увагу і на ту суттєву обставину, що йдеться про припинення прав, які не тільки абстрактно-теоретично присутні в текстах нормативних актів України, а про живі-діючі норми, які створюють правові підстави діяльності сотень навчальних закладів різних рівнів та форм, в яких навчальний процес вже протягом багатьох десятиліть (у деяких завжди) відбувався-відбувається мовами національних меншин. У деяких з них, навчальний процес відповідно мовою відбувався також раніше в інших державних формаціях до яких входили відповідні території проживання національних меншин. Тобто йдеться також про скасування набутих, звичаєвих прав.

Слід звернути увагу і на те, що всі без винятку права, що скасовуються, або суттєво звужуються вказаними нормами Закону України «Про освіту» закріплені також низкою чинних міжнародних договорів України як білатерального так і мультилатерального характеру, порушення яких негативно впливатиме на міжнародні стосунки нашої держави, передусім з тими державами сусідками, які мають етнічно споріднені національні меншини в Україні.

Шановний пане Президент України! Звертаючи Вашу увагу на суттєві порушення конституційних прав і свобод громадян України належних до національних меншин, які були допущені Верховною Радою України при прийнятті Закону України «Про освіту», відповідно до положень статті 16 Закону України «Про статус народного депутата України» звертаємося до Вас як до гаранта додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина застосувати право вето щодо цього Закону із наступним поверненням його на повторний розгляд Верховної Ради України.

З повагою,

Народні депутати України:

В.І. Брензович

А.І.Кіссе

Г.І.Тіміш

Додаток

до Депутатського звернення до Президента України Порошенко П.О.від « . .» вересня 2017 р. «Про застосування права вето щодо прийнятого Верховною Радою України Закону України «Про освіту» у зв’язку з порушенням конституційного права осіб належних до національних меншин на навчання рідною мовою».

Порівняння нормативних текстів статті 20 Закону України «Про засади державної мовної політики» з текстом статті 7 Закону України «Про освіту» прийнятого Верховною Радо України 5 вересня 2017 р.

Положення ст.20. Закону України «Про засади державної мовної політики»

Положення ст.7 Закону України «Про освіту» прийнятого ВРУ 5.09.2017 р.

Стаття 20. Мова освіти

1. Вільний вибір мови навчання є невід’ємним правом громадян України, яке реалізується в рамках цього Закону, за умови обов’язкового вивчення державної мови в обсязі, достатньому для інтеграції в українське суспільство.

2. Громадянам України гарантується право отримання освіти державною мовою і регіональними мовами або мовами меншин. Це право забезпечується через мережу дошкільних дитячих установ, загальних середніх, позашкільних, професійно-технічних і вищих державних і комунальних навчальних закладів з українською або іншими мовами навчання, яка створюється відповідно до потреб громадян згідно із законодавством України про освіту.

3. Потреба громадян у мові навчання визначається в обов’язковому порядку за заявами про мову навчання, які подаються учнями (для неповнолітніх – батьками або особами, які їх замінюють), студентами при вступі до державних і комунальних навчальних закладів, а також, у разі потреби, у будь-який час протягом навчання.

4. Державні і комунальні навчальні заклади у встановленому порядку створюють окремі класи, групи, в яких навчання ведеться іншою мовою, ніж у навчальному закладі в цілому, за наявності достатньої кількості відповідних заяв про мову навчання від учнів (для неповнолітніх – від батьків або осіб, які їх замінюють), студентів згідно із законодавством України про освіту.

5. З метою підтримання нечисленних мовних груп у встановленому законом порядку встановлюються нормативи формування малокомплектних навчальних закладів, класів, груп і забезпечуються умови для їх функціонування.

6. Мова навчання у приватних навчальних закладах усіх освітніх рівнів визначається засновниками (власниками) цих закладів.

7. В усіх загальних середніх навчальних закладах забезпечується вивчення державної мови і однієї з регіональних мов або мов меншин. Обсяг вивчення регіональних мов або мов меншин визначається місцевими радами відповідно до законодавства про освіту з урахуванням поширеності цих мов на відповідній території.

8. У державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням регіональними мовами вивчення предметів ведеться регіональними мовами (за винятком української мови і літератури, вивчення яких ведеться українською мовою).

9. Тести для зовнішнього оцінювання якості освіти укладаються державною мовою. За бажанням особи тести надаються у перекладі на регіональну мову або мову меншин (за винятком тесту з української мови і літератури).

10. Співбесіда або інші форми контролю, якщо такі передбачені при вступі у навчальний заклад, проводяться державною мовою або мовою, якою здійснюється навчання у цьому закладі, за бажанням абітурієнта.

11. Держава забезпечує підготовку педагогічних кадрів для навчальних закладів з навчанням регіональними мовами або мовами меншин, здійснює методичне забезпечення такої підготовки.

12. Навчальні заклади можуть створювати класи, групи з навчанням іноземними мовами.

Стаття 7. Мова освіти

1.Мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова.

Держава гарантує кожному громадянину України право на здобуття формальної освіти на всіх рівнях (дошкільної, загальної середньої,професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої), а також позашкільної та післядипломної освіти державною мовою в державних і комунальних закладах.

Особам які належать до національних меншин України гарантується право на навчання в комунальних закладах для здобуття дошкільної, початкової освіти поряд з державною мовою мовою відповідної національної меншини. Це право реалізується через окремі класи (групи) з навчанням мовою національної меншини поряд з державною мовою, що створюється відповідно до законодавства і не поширюється на класи (групи) з навчанням українською мовою.

Особам які належать до корінних народів України, гарантується право на навчання в комунальних закладах дошкільної і загальної середньої освіти поряд з державною мовою мовою відповідного корінного народу. Це право реалізується через окремі класи (групи) з навчанням мовою відповідного корінного народу поряд з державною мовою, що створюється відповідно до законодавства і не поширюється на класи (групи) з навчанням українською мовою.

Особам які належать до корінних народів, національних меншин України гарантується право на вивчення мови відповідного корінного народу чи національної меншини в комунальних закладах загальної середньої освіти або через національні культурні товариства.

Особам з порушенням слуху забезпечується право на навчання жестовою мовою та на вивчення української жестової мови.

2. Закладами освіти забезпечується обов’язкове вивчення державної мови, зокрема у закладах професійної (професійно-технічної), фахової перед вищої та вищої освіти в обсязі, що дає змогу провадити професійну діяльність у вибраній галузі з використанням державної мови.

Особам, які належать до корінних народів, національних меншин, іноземцям, особам без громадянства створюються належні умови для вивчення державної мови.

3. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування, насамперед англійської мови, в державних і комунальних закладах освіти.

4. У закладах освіти відповідно до освітньої програми можуть викладатися одна або декілька дисциплін двома та більше мовами – державною мовою англійською мовою, іншими офіційними мовами Європейського Союзу.

5. За бажанням здобувачів професійної та вищої освіти заклади освіти створюють можливість для вивчення ними мови корінного народу, національної меншини як дисципліни.

6. Держава сприяє створенню та функціонуванню закладів освіти за кордоном у яких здійснюється навчання українською мовою або вивчається українська мова.

7. Особливості використання мов в окремих видах та рівнях освіти визначаються спеціальними законами.

Перехідні положення

Встановити, що особи, які належать до корінних народів і національних меншин України, і розпочали здобуття загальної середньої освіти до 1 вересня 2018 року, до 1 вересня 2022 року продовжують здобувати таку освіту відповідно до правил, які існували до набрання чинності цим Законом, з поступовим збільшенням кількості предметів, що вивчаються українською мовою.