Василь Брензович: «Сподіваємося, що рано чи пізно переможе здоровий глузд, і ця війна теж закінчиться»

Голова Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) Василь Брензович оцінив ситуацію закарпатських угорців, наголосивши на важливості збереження громади, а також сталої підтримки Угорщини. Під час розмови йшлося також про війну в Україні, відносини між двома сусідніми країнами, майбутні можливості та виклики.

– Минув ще один рік, ще 12 місяців у тіні війни. Як змінилося становище угорців на Закарпатті за цей час?

– Питання війни і миру – надзвичайно важливе не лише для закарпатських угорців, а й для всієї Європи і навіть усього світу. Ми всі спостерігали за президентськими виборами в США, адже кандидат Дональд Трамп проводив свою кампанію з мирною програмою, і ми пам’ятаємо, як він казав, що завершить війну за двадцять чотири години. Трамп виграв президентські вибори, минув уже рік, але, на жаль, кровопролиття не вдалося зупинити. Безумовно, позитивно, що лідер наймогутнішої країни світу все ще зацікавлений у досягненні миру та багато робить для цього. Я радий, що розпочався процес, спрямований на досягнення миру. Водночас слід зазначити, що досягнення миру між двома країнами – надзвичайно складно.

– Чому так важко досягти миру між Україною та Росією?

– Між ворогуючими сторонами існує багато серйозних проблем та конфліктів інтересів, які важко вирішити. Також бачимо, що не всі у світі зацікавлені в досягненні миру. Особливо дивно, що значна кількість лідерів Європейського Союзу, здається, зацікавлена ​​в продовженні війни. Це також дивно, тому що Європа завжди була мирним проєктом, тож воєнна риторика, яку озвучують європейські лідери щодо питання України та Росії, – відразлива.

Ми, угорці Закарпаття, зацікавлені у мирі. Чим довше триватиме це безглузде кровопролиття, тим складнішою буде ситуація не лише для закарпатських угорців, а й для всієї України та всього європейського континенту. Вважаю дуже важливим, що угорський уряд на чолі з Віктором Орбаном продовжує працювати над якомога швидшим досягненням миру.

– Як переміщення населення всередині країни впливає на життя закарпатців?

– В Україні відбуваються масштабні зрушення щодо чисельності населення. Ми не знаємо точної кількості мешканців України. Останній перепис населення в країні проводився у 2001 році, і з того часу наводяться різні цифри щодо чисельності населення. Експерти наразі оцінюють кількість населення України в 25–28 мільйонів, але ця цифра може бути навіть меншою, адже мільйони виїхали за кордон, і ніхто точно не знає, скільки саме. Те саме стосується й Закарпаття, а в його межах – і нас, угорців. Крім того, ніхто не знає, скільки людей з інших областей України переїхало в наш край. Раніше називали різні цифри: 500 тисяч, потім офіційно – 170 тисяч, потім 300 тисяч, тож ми точно не знаємо. Однак на зрізі більших міст і населених пунктів помітно, що населення збільшилося за рахунок людей зі сходу, які реалізували масштабні будівельні проєкти на Закарпатті.

– Коли закінчиться війна, як думаєте, чи повернуться додому ті, хто зі сходу, чи, можливо, виїдуть за кордон?

– Невідомо, що в цьому плані принесе майбутнє, які будуть наслідки цього руху населення. Цілком очевидно, що демографічний склад Закарпаття змінився, оскільки значною є не лише кількість людей, які в’їжджають, а й кількість людей, які виїжджають. Неможливо спрогнозувати, які процеси відбуватимуться після війни, чи залишаться ці люди в нашому краї, чи поїдуть. Місткість Закарпаття доволі мала, немає величезних земельних площ чи запасів сировини, як на Сході України, тому можлива й своєрідна зворотна міграція. Наразі найважливіше – встановлення миру, всі інші питання можна буде вирішити лише тоді, коли дійдемо до моменту, коли і за яких умов буде встановлено мир.

Бачимо також, що закарпатські угорці відреагували не так, як очікували інші. Звісно, рівень еміграції значний, але надмірної панічної втечі не було. На Закарпатті нам вдалося зберегти нашу інституційну систему та церкви, що, безумовно, дає надію на майбутнє.

– Чи переоцінилася роль Товариства угорської культури Закарпаття у цей воєнний час? До того ж йому передувало кілька років епідемії коронавірусу…

– Інтереси громади завжди мають бути представлені. Якщо немає кому представляти інтереси громади, вона опиняється у невигідному становищі. ТУКЗ-КМКС як у минулому, так і сьогодні, виконує це завдання. Якщо значення місцевого самоврядування і зменшилося протягом минулого воєнного періоду, наші представники у міру своїх можливостей змогли якнайкраще представляти угорців Закарпаття як на місцевому, так і на міжнародному рівні. Крім того, ми змогли навіть розвиватися, адже Закарпатський угорський інститут ім. Ференца Ракоці ІІ став університетом. До того ж слід відзначити, що у цей воєнний період наша освітня мережа, театр, ЗМІ продовжують працювати. Не забуваймо також про культурні заходи, які нам вдалося організувати минулого року відповідно до наших традицій. Усе це дає угорській громаді Закарпаття сили до збереження.

– Як змінилося сприйняття угорців Закарпаття всередині країни, зважаючи на те, що дипломатичні відносини між Україною та Угорщиною перебувають у найнижчій точці?

– Ситуація й раніше не була райдужною. Визнаймо, що українсько-угорські відносини стали надзвичайно напруженими після 2017 року. В Україні в цей час розгорталася надзвичайно потужна антиугорська пропагандистська кампанія, на адресу угорців Закарпаття лунали різні образи, зазнали актів вандалізму наші пам’ятники, організовувалися марші, підірвали офіс ТУКЗ-КМКС, спецслужби проводили обшуки – саме це характеризувало становище закарпатських угорців. Погіршилися і відносини між двома країнами. Хоча ініціативи щодо покращення відносин і були, вони не мали успіху. Тож це почалося не зараз. На жаль, розбіжності все ще суттєві. Угорщина має іншу позицію з певних питань, ніж більшість європейських країн. Але те, що Угорщина виступає за мир, безумовно, слід розглядати як позитив, адже, якщо подумати, це відповідає думці населення України та угорців Закарпаття. Процес встановлення миру та інтеграції України в систему безпеки європейського континенту буде надзвичайно складним. В Угорщині відбудуться вибори, рано чи пізно, ймовірно, вони відбудуться і в Україні. Процес встановлення миру розпочався, ми сподіваємося, що він буде реалізований і це дасть можливість у майбутньому врегулювати відносини, але це буде надзвичайно складний процес.

– Чи можливо, що в новому році між країнами встановиться мир?

– Ніхто не знає, що буде. Сподіватимемося, бо мирний процес розпочався. Наразі тривають інтенсивні переговори між Сполученими Штатами та Росією, а також між Сполученими Штатами та Україною, Європейський Союз теж – без особливого успіху – намагається додати від себе. Безумовно, позитивно, що розпочато процес, який спрямований уже на мир. Але ми знаємо, що ці речі будуть надзвичайно складними, і чим довше триватиме війна, тим більшими будуть людські та інфраструктурні втрати, тим безнадійнішою буде ситуація для України. Ми зацікавлені в тому, щоб мирний процес прискорився та був впроваджений якомога швидше. Дуже важливо, щоб настав всеохоплюючий мир, адже відомо, що в минулому були угоди, які не привели до тривалого миру. Однак історія показує, що процеси припинення війн зазвичай тривалі. Згадайте завершення В’єтнамської чи Корейської воєн. Сподіваємося, що здоровий глузд рано чи пізно переможе, і ця війна також закінчиться.

– Що ж ми, закарпатські угорці, можемо зробити особисто в ці темні та сумні часи?

– Найважливіше завдання нашої громади зараз – це виживання, а для цього необхідно, щоб ми не втрачали надію, були солідарними, допомагали один одному, підтримували наші інституції та намагалися пережити цей складний період. Наше Товариство також намагається робити все можливе, крім того, відрадно, що ми можемо розраховувати на підтримку Угорщини, яка надавала допомогу в багатьох формах протягом минулого року, за що ми вдячні.

Давід Шимон/Simon Dávid/Kárpátalja hetilap