Народний депутат Василь Брензович просить омбудсмена звернутися до Конституційного Суду щодо нового освітнього закону

До вашої уваги повний текст звернення:

Уповноваженому Верховної

Ради України з прав людини

Лутковській В.В.

Шановна Валерія Володимирівна!

Як відомо, Верховна Рада України 5 вересня схвалила, а Президент України 25 вересня поточного року підписав Закон України «Про освіту», стаття 7 «Мова освіти» якого вже протягом року знаходилася у центрі уваги національних спільнот України, особливо тих, мовами яких відбувається навчання на різних рівнях та формах освіти. Ця проблема була предметом обговорення засідання Комітету Верховної Ради України з питань прав людини національних меншин та міжнаціональних відносин в грудні 2026 р., у роботі якого Ви особисто приймали участь та Комітетських слухань цього Комітету у березні поточного року, у роботі якого прийняв участь Ваш представник. На цих форумах були схвалені відповідні рішення та рекомендації, щодо неприпустимості звуження освітніх прав рідною мовою осіб належних до національних меншин рідною мовою.

Ми вдячні за Вашу думку, висловленого Вами у листі № 1/7-277657, 16-1/26-04 від 21.11.2016 р. на адресу виконуючого обов’язки Голови Комітету ВРУ з питань науки і освіти, і сподівалися, що ця авторитетна позиція унеможливить прийняття неправомірного з цього питання законодавчого рішення.

Але, як свідчать факти, незважаючи на Вашу чітку позицію, на чисельні звернення народних депутатів та громадських організацій національних меншин до Міністра освіти і науки України, до Прем’єр-міністра України, до Президента України, заяв і прохань зарубіжних партнерів, дебати на чисельних засіданнях різних робочих та узгоджувальних груп, стаття 7 вказаного закону набула чинність у редакції, яка суттєво звужує права осіб належних до національних меншин на освіту рідною мовою, та практично забороняє таку освіту на всіх рінях крім дошкільної та початкової освіти.

Для ілюстрації цього подаємо порівняння нормативних текстів чинного Закону з відповідними положеннями Закону прийнятого 05.09.2017 року.

Порівняння нормативних текстів статті 20 Закону України «Про засади державної мовної політики» з текстом статті 7 Закону України «Про освіту» прийнятого Верховною Радо України 5 вересня 2017 р.

Положення ст.20. Закону України «Про засади державної мовної політики»

Положення ст.7 Закону України «Про освіту» прийнятого ВРУ 5.09.2017 р.

Стаття 20. Мова освіти

1. Вільний вибір мови навчання є невід’ємним правом громадян України, яке реалізується в рамках цього Закону, за умови обов’язкового вивчення державної мови в обсязі, достатньому для інтеграції в українське суспільство.

2. Громадянам України гарантується право отримання освіти державною мовою і регіональними мовами або мовами меншин. Це право забезпечується через мережу дошкільних дитячих установ, загальних середніх, позашкільних, професійно-технічних і вищих державних і комунальних навчальних закладів з українською або іншими мовами навчання, яка створюється відповідно до потреб громадян згідно із законодавством України про освіту.

3. Потреба громадян у мові навчання визначається в обов’язковому порядку за заявами про мову навчання, які подаються учнями (для неповнолітніх – батьками або особами, які їх замінюють), студентами при вступі до державних і комунальних навчальних закладів, а також, у разі потреби, у будь-який час протягом навчання.

4. Державні і комунальні навчальні заклади у встановленому порядку створюють окремі класи, групи, в яких навчання ведеться іншою мовою, ніж у навчальному закладі в цілому, за наявності достатньої кількості відповідних заяв про мову навчання від учнів (для неповнолітніх – від батьків або осіб, які їх замінюють), студентів згідно із законодавством України про освіту.

5. З метою підтримання нечисленних мовних груп у встановленому законом порядку встановлюються нормативи формування малокомплектних навчальних закладів, класів, груп і забезпечуються умови для їх функціонування.

6. Мова навчання у приватних навчальних закладах усіх освітніх рівнів визначається засновниками (власниками) цих закладів.

7. В усіх загальних середніх навчальних закладах забезпечується вивчення державної мови і однієї з регіональних мов або мов меншин. Обсяг вивчення регіональних мов або мов меншин визначається місцевими радами відповідно до законодавства про освіту з урахуванням поширеності цих мов на відповідній території.

8. У державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням регіональними мовами вивчення предметів ведеться регіональними мовами (за винятком української мови і літератури, вивчення яких ведеться українською мовою).

9. Тести для зовнішнього оцінювання якості освіти укладаються державною мовою. За бажанням особи тести надаються у перекладі на регіональну мову або мову меншин (за винятком тесту з української мови і літератури).

10. Співбесіда або інші форми контролю, якщо такі передбачені при вступі у навчальний заклад, проводяться державною мовою або мовою, якою здійснюється навчання у цьому закладі, за бажанням абітурієнта.

11. Держава забезпечує підготовку педагогічних кадрів для навчальних закладів з навчанням регіональними мовами або мовами меншин, здійснює методичне забезпечення такої підготовки.

12. Навчальні заклади можуть створювати класи, групи з навчанням іноземними мовами.

Стаття 7. Мова освіти

1.Мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова.

Держава гарантує кожному громадянину України право на здобуття формальної освіти на всіх рівнях (дошкільної, загальної середньої,професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої), а також позашкільної та післядипломної освіти державною мовою в державних і комунальних закладах.

Особам які належать до національних меншин України гарантується право на навчання в комунальних закладах для здобуття дошкільної, початкової освіти поряд з державною мовою мовою відповідної національної меншини. Це право реалізується через окремі класи (групи) з навчанням мовою національної меншини поряд з державною мовою, що створюється відповідно до законодавства і не поширюється на класи (групи) з навчанням українською мовою.

Особам які належать до корінних народів України, гарантується право на навчання в комунальних закладах дошкільної і загальної середньої освіти поряд з державною мовою мовою відповідного корінного народу. Це право реалізується через окремі класи (групи) з навчанням мовою відповідного корінного народу поряд з державною мовою, що створюється відповідно до законодавства і не поширюється на класи (групи) з навчанням українською мовою.

Особам які належать до корінних народів, національних меншин України гарантується право на вивчення мови відповідного корінного народу чи національної меншини в комунальних закладах загальної середньої освіти або через національні культурні товариства.

Особам з порушенням слуху забезпечується право на навчання жестовою мовою та на вивчення української жестової мови.

2. Закладами освіти забезпечується обов’язкове вивчення державної мови, зокрема у закладах професійної (професійно-технічної), фахової перед вищої та вищої освіти в обсязі, що дає змогу провадити професійну діяльність у вибраній галузі з використанням державної мови.

Особам, які належать до корінних народів, національних меншин, іноземцям, особам без громадянства створюються належні умови для вивчення державної мови.

3. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування, насамперед англійської мови, в державних і комунальних закладах освіти.

4. У закладах освіти відповідно до освітньої програми можуть викладатися одна або декілька дисциплін двома та більше мовами – державною мовою англійською мовою, іншими офіційними мовами Європейського Союзу.

5. За бажанням здобувачів професійної та вищої освіти заклади освіти створюють можливість для вивчення ними мови корінного народу, національної меншини як дисципліни.

6. Держава сприяє створенню та функціонуванню закладів освіти за кордоном у яких здійснюється навчання українською мовою або вивчається українська мова.

7. Особливості використання мов в окремих видах та рівнях освіти визначаються спеціальними законами.

Перехідні положення

Встановити, що особи, які належать до корінних народів і національних меншин України, і розпочали здобуття загальної середньої освіти до 1 вересня 2018 року, до 1 вересня 2022 року продовжують здобувати таку освіту відповідно до правил, які існували до набрання чинності цим Законом, з поступовим збільшенням кількості предметів, що вивчаються українською мовою.

Вважаємо, що порівняння дає підстави для наступних висновків:

Громадяни України втратили право на вільний вибір мови навчання, що замінюється правом одержувати освіту в державних і комунальних закладах виключно державною мовою. Це право було забезпечувалося як Законом України «Про засади державної мовної політики» 2012 р. так і Законом Української РСР «Про мови в Українській РСР» 1989 р.
Особам які належать до національних меншин гарантується право на здобуття освіти мовою відповідної національної меншини лише на рівні дошкільної і початкової освіти, і лише в комунальних закладах, і тільки поряд з державною мовою. І це право реалізується тільки через окремі класи. Тобто втрачено право осіб належних до національних меншин на здобуття освіти рідною мовою в державних і комунальних закладах на всіх, крім вищенаведених рівнів і формах (зокрема: загальної, середньої, спеціальної, вищої тощо) освіти, а також на функціонування навчальних закладів навчання мовами національних меншин.
У той же час для такого різновиду національних меншин як корінні народи гарантується право на навчання в комунальних закладах дошкільної і загальної середньої освіти поряд з державною мовою мовою відповідного корінного народу, що слід кваліфікувати як дискримінацію – розрізнення за мовною, етнічною ознакою.

Вищенаведене дає підстави стверджувати, що з прийняттям вказаних нормативних положень український законодавець припустився порушення низки прав і свобод передбачених та гарантованих Конституцією України, зокрема:

частини 3 і 5 статті 10, щодо гарантування вільного розвитку, використання і захисту мов національних меншин та конституційної гарантії застосування мов;
статті 11, щодо розвитку етнічної, мовної, культурної самобутності всіх корінних народів і національних меншин;
частинами 2 і 3 статті 22, щодо гарантування і неприпустимості скасування конституційних прав і свобод та неприпустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів;
частинами 1 і 2 статті 24, щодо рівності конституційних прав і свобод громадян та неприпустимості привілеїв чи обмежень за ознаками раси, етнічного походження, за мовними ознаками;
частинами 5 статті 53 щодо гарантування громадянам, які належать до національних меншин права на навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови у державних і комунальних закладах.

Крім вищенаведеного, стенограма пленарного засідання Верховної Ради України свідчить про серйозні порушення регламенту законодавчого процесу під час прийняття нормативних положень статті 7, адже на затвердження голосуванням виносився текс, який не був включений до порівняльної таблиці, був сформульований під час засідання і належним чином не був доведений до відома народних депутатів.

Звертаємо Вашу увагу і на ту суттєву обставину, що йдеться про припинення прав, які не тільки абстрактно-теоретично присутні в текстах нормативних актів України, а про живі-діючі норми, які створюють правові підстави діяльності сотень навчальних закладів різних рівнів та форм, в яких навчальний процес вже протягом багатьох десятиліть (у деяких завжди) відбувався-відбувається мовами національних меншин. У деяких з них, навчальний процес відповідно мовою відбувався також раніше в інших державних формаціях до яких входили відповідні території проживання національних меншин. Тобто йдеться також про скасування набутих, звичаєвих прав.

Слід звернути увагу і на те, що всі без винятку права, що скасовуються, або суттєво звужуються вказаними нормами Закону України «Про освіту» закріплені також низкою чинних міжнародних договорів України як білатерального так і мультилатерального характеру. Зокрема, набуваючи членства у Раді Європи Україна зобов’язалася приєднатися до Рамкової конвенції про захист національних меншин та Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, і формуванням своєї політики щодо меншин відповідно до приписів Рекомендацій Парламентської Асамблеї Ради Європи 1201 від 1993 року. А основоположні договори з низькою сусідніх країн, зокрема з Молдовою, Румунією, Угорщиною передбачають конкретні зобов’язання України щодо забезпечення мовних прав національних меншин. При цьому, у цих договорах містяться конкретні зобов’язання щодо забезпечення освіти мовами меншин на всіх рівнях освітнього процесу.

Шановна Валерія Володимирівна!

З метою відновлення порушених таким чином конституційних прав і свобод осіб належних до національних меншин на одержання освіти рідною мовою просимо Вас, відповідно до наданих Вам ст. 13 Закону України «Про Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України» повноважень звернутися до Конституційного Суду України з поданням про відповідність Конституції України статті 7 Закону України «Про освіту», який був прийнятий Верховною радою України 5-го вересня 2017 р.

Народний депутат України Брензович В.І.