Закарпатське угорськомовне педагогічне товариство звернулося з відкритим листом до прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана

Прем’єр-міністру України

п. Гройсман В. Б.

Відкритий лист

від Закарпатського угорськомовного педагогічного товариства

Шановний Пане Прем’єр-міністре!

Закарпатське угорськомовне педагогічне товариство вітає плани та пропозиції Міністерства освіти і науки України стосовно, реформування освіти, оновлення освітнього процесу нашої держави, становлення нової української школи. Проте як відповідальні педагоги ми із занепокоєнням констатуємо факти негативної дискримінації шкіл, де навчання проводиться мовами національних меншин та корінних народів. На Закарпатті століттями існувала та функціонувала система шкіл та інших навчальних закладів з угорською мовою навчання: маємо багату історію, традиції, випускники наших шкіл з успіхом навчалися та навчаються у ВНЗ України. На превеликий жаль, система вимог зовнішнього незалежного оцінювання знань з державної мови ставила та ставить у нерівні умови випускників шкіл з навчанням мовами національних меншин та корінних народів. Усі компетентні структури визнають, що ЗНО з державної мови не є засобом вимірювання комунікативних компетенцій абітурієнтів, а разом з тим таке оцінювання порушує права всіх національних меншин та корінних народів щодо рівного доступу до навчання у вищих навчальних закладах нашої країн, адже вимоги тестування можна якісно реалізувати тільки у випадку учнів, для яких державна мова є рідною, а не другою. Наша громада прагне зберегти систему шкіл, навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин, корінних народів, тому ми висловлюємо глибоке занепокоєння стосовно певних положень ряду документів, які регламентуватимуть роботу закладів загальної середньої освіти з наступного навчального року.

З цих питань ЗУПТ неодноразово зверталося до владних структур з клопотаннями та пропозиціями врахувати побажання представників фахових та громадських організацій щодо імплементації мовної статті Закону України «Про освіту». Тільки за останні місяці з цього приводу було надіслано декілька відкритих листів:

• відкритий лист міністру МОН України, пані Л. М. Гриневич, від 29 березня 2018 р., реєстр. № 114/2018;
• відкритий лист міністру МОН України, пані Л. М. Гриневич, від 29 березня 2018 р., реєстр. № 112/2018;
• Відкритий лист міністру МОН України, пані Л. М. Гриневич, від 29 березня 2018 р., реєстр. № 113/2018.

Від МОН України ЗУПТ отримало лист-відповідь від 02.05.2018 № 1/11-4729 за підписом заступника міністра МОН України пана П. Хобзея. Важливо наголосити, що ЗУПТ і в попередній період надсилало ряд зауважень, конструктивних клопотань щодо потреби та необхідності врахувати специфіку вивчення державної мови у закладах освіти з навчанням мовою корінного народу або національної меншини, забезпечити право рівного доступу до освіти для громадян такої категорії. Слід відмітити, що у багатьох випадках ми не отримали фахової відповіді, або відбувалася тільки констатація наявної ситуації без наміру конструктивного обговорення проблемних питань. Це прослідковується і у випадку вищезгаданого листа від МОН України.

Крім цього, залишається відкритим питання вивчення іноземної мови в закладах освіти з навчанням мовою корінного народу або національної меншини.

Є посилання на законопроект «Про загальну середню освіту» з деталізацією моделі застосування державної та рідної мов в освітньому процесі. Проте, на наш погляд, він є грубим порушення прав громадян на рівний доступ до освіти. Наприклад ст.4 та ст. 5 надає право для осіб, які належать до корінних народів України, здобувати повну загальну середню освіту в державному, комунальному чи корпоративному закладі освіти мовою відповідного корінного народу поряд із державною мовою, а для осіб, які належать до національних меншин України, здобувати початкову освіту в комунальному чи корпоративному закладі освіти мовою відповідної національної меншини поряд з державною мовою. Тобто призупиняється існування закладів освіти з мовою навчання корінного народу чи національної меншини. Згідно з пунктом 7 законопроекту особи, які належать до національних меншин, мови яких є офіційними мовами Європейського Союзу, та реалізують право на навчання мовами відповідних національних меншин, мають здобувати освіту державною мовою в комунальних та корпоративних закладах освіти відповідно до вимог державних стандартів, а саме в обсязі не менше 20 відсотків річного обсягу навчального часу в 5-му класі з щорічним збільшенням такого обсягу (не менше 40 відсотків у 9-му класі). У випадку 9-го класу це становить майже вдвічі більше від наявної кількості навчального часу, а у випадку профільної школи передбачено не менше 60 відсотків річного обсягу навчального часу, що також вдвічі більше наявного обсягу. Це є грубе порушення рівних прав громадян на здобуття якісної освіти, суперечить усім педагогічним нормам, призводить до ліквідації системи закладів освіти з мовою навчання корінних народів та національних меншин.

У пункті 3. відповіді МОН України щодо запровадження нового підходу до вивчення державної мови зазначається, що для МОН це є передчасним, воно не готове наразі до запровадження конкретних кроків. Окрім збільшення годин на вивчення предметів не рідною мовою (а це є особливо негативним на всіх етапах навчання, грубо порушує право на рівний доступ до освіти всіх громадян України, є реальною перешкодою якісного оволодіння відповідними навчальними дисциплінами, суперечить компетентнісному підходу до вивчення низки предметів і понижує ефективність їх вивчення), не існує ніяких інших конкретних концепцій. Тобто задекларована мета МОН щодо забезпечення володіння державною мовою представниками корінних народів та національних меншин у запропонованих проектах та положеннях не прослідковується, по суті пропонується авторитарний метод вирішення цього питання, що призведе до закриття закладів освіти з навчанням мовами нацменшин.

У пункті 5. відповіді МОН України щодо підтримки самобутності власного народу є посилання на статті законопроекту «Про загальну середню освіту» стосовно широких прав закладів освіти з цього питання. Проте існуюча практика, кількість годин граничного навантаження учнів закладів загальної середньої освіти унеможливлюють реалізацію відповідних освітніх програм. Тобто МОН України декларує право, проте закриває можливості застосування такого права. Адже навіть для вивчення іноземної мови години в таких школах не відведені, зовсім відсутня можливість запровадження будь-якого варіативного компонента.

ЗУПТ звертає увагу на негативні аномалії положень Типової освітньої програми для 1-2 класів закладів загальної середньої освіти (Наказ МОН України №268 від 21.03.2018) та державного стандарту початкової освіти:

1. Типова освітня програма, розроблена під керівництвом О.Я. Савченко, до мовно-літературної освітньої галузі відносить тільки українську мову і літературне читання. Незрозуміло, чи рідна мова для учнів, українська мова для яких є другою, належить до іншомовної галузі, тобто вона за цією інтерпретацією перестає бути рідною? Це є надзвичайно дискримінативним та принизливим. А поряд з цим невідомо, чи можливо буде реалізувати вивчення рідної мови та іноземної для таких учнів у початковій школі через відсутність годин для вивчення обох дисциплін.
2. Типова освітня програма, розроблена під керівництвом Р. Б. Шияна, відносить до мовно-літературної освітньої галузі і рідномовну освіту (українська мова і література, мови і літератури корінних народів та національних меншин), проте сформовані вимоги роблять неможливим існування шкіл та навіть класів із навчанням мовами національних меншин та корінних народів. У цій програмі зазначено: «Комунікативна компетентність, зокрема вільне володіння українською мовою та спілкування рідною мовою (якщо вона не українська), виявляється в безпосередньому та опосередкованому спілкуванні». Тобто від учнів вимагається вільне володіння українською мовою вже в 1-2-х класах, що якісно реалізувати неможливо. Також не передбачена в навчальному плані цієї програми можливість вивчення поряд з рідною мовою й іноземної мови.
3. Державний стандарт початкової освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №87, декларує, що до ключових компетентностей належать:
   • вільне володіння державною мовою, що передбачає уміння усно і письмово висловлювати свої думки, почуття, чітко та аргументовано пояснювати факти, а також любов до читання, відчуття краси слова, усвідомлення ролі мови для ефективного спілкування та культурного самовираження, готовність вживати українську мову як рідну в різних життєвих ситуаціях;
   • здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами, що передбачає активне використання рідної мови в різних комунікативних ситуаціях, зокрема в побуті, освітньому процесі, культурному житті громади, можливість розуміти прості висловлювання іноземною мовою, спілкуватися нею у відповідних ситуаціях, оволодіння навичками міжкультурного спілкування (пункт 7.) ;
   • Поруч з цим у пункті 12-му зазначено, що метою іншомовної освіти є формування іншомовної комунікативної компетентності для безпосереднього та опосередкованого міжкультурного спілкування, що забезпечує розвиток інших ключових компетентностей та задоволення різних життєвих потреб здобувача освіти;
   • У пункті 23. зазначається, що «заклади загальної середньої освіти з навчанням мовою відповідного корінного народу або національної меншини самостійно здійснюють розподіл навчального навантаження між мовою відповідного корінного народу або національної меншини та іноземною мовою, відображаючи це в навчальному плані. За рішенням педагогічної ради, зокрема у разі, коли мова національної меншини є офіційною мовою ЄС, ця мова може вивчатися також як іноземна. Українська мова як державна в таких закладах загальної середньої освіти вивчається за освітніми програмами, які враховують мовну підготовку здобувачів освіти та спорідненість між рідною і державною мовами»;
   • Для педагогів та керівників закладів загальної середньої освіти з навчанням мовою відповідного корінного народу або національної меншини не зрозуміло, чому в Базовому навчальному плані початкової освіти для закладів загальної середньої освіти з навчанням мовою відповідного корінного народу або національної меншини (додаток 2) на вивчення рідної мови та іноземної мови відводить щорічно на 105 годин менше, ніж для учнів закладів загальної середньої освіти з українською мовою навчання, а також щорічно на 70 годин менше годин для вивчення державної мови, при наявності ідентичних вимог наприкінці кожного рівня освітнього процесу. Це є недопустимим порушенням права рівного доступу до освіти всіх громадян нашої держави.
4. ЗУПТ в черговий раз наполегливо просить забезпечити рівні права для учнів, що належать до національних меншин та корінних народів:

– вимоги до володіння державною мовою забезпечити згідно з міжнародними стандартами:

• рівень А1 для випускників початкової школи;
• рівень А2 для випускників базової середньої школи;
• рівень В1 для випускників професійної середньої освіти;

– забезпечити право всіх учнів поруч із вивченням державної та рідної мови вивчати також іноземну мову:

• учні закладів загальної середньої освіти з навчанням мовою відповідного корінного народу або національної меншини при продовженні навчання у базовій школі мають набути компетенції з іноземної мови, яка не є рідною, при продовженні навчання у базовій школі; тому відсутність можливості вивчення даної дисципліни однозначно може привести до закриття закладів загальної середньої освіти з навчанням мовою відповідного корінного народу
• для учнів закладів загальної середньої освіти з навчанням мовою відповідного корінного народу або національної меншини рідна мова не є іноземною, її вивчення вимагає не менших зусиль та часу, як і у випадку вивчення української мови учнями, для яких вона є рідною. Інше трактування цього питання є антипедагогічним, дискримінаційним та принизливим стосовно громадян відповідного корінного народу або національної меншини;
• вивчення іноземної мови, яка не є державною та рідною для учнів закладів загальної середньої освіти з навчанням мовою відповідного корінного народу або національної меншини, забезпечує реалізацію тих цілей, які декларуються в державному стандарті стосовно іншомовної освіти. У 12-му пункті зазначено, що метою іншомовної освіти є формування іншомовної комунікативної компетентності для безпосереднього та опосередкованого міжкультурного спілкування, що забезпечує розвиток інших ключових компетентностей та задоволення різних життєвих потреб здобувача освіти. У випадку учнів закладів загальної середньої освіти з навчанням мовою відповідного корінного народу або національної меншини іноземна мова не може бути ототожнена з державною та рідною мовою – тільки так реалізується рівний доступ до освіти всіх громадян України.

ЗУПТ просить розглянути та задовольнити базові потреби забезпечення рівного права здобуття середньої освіти для всіх громадян нашої держави.

Просимо всіх відповідальних осіб, насамперед пана Прем’єр-Міністра, сприяти у реалізації реального та конструктивного діалогу між фаховим міністерством та представниками педагогічного товариства, громадських організацій щодо питань збереження, функціонування та якісного розвитку закладів освіти з навчанням мовою корінного народу та національних меншин.

Від імені педагогів навчальних закладів з угорською мовою навчання

Президія ЗУПТ

11.05.2018

м. Берегове