Із 1 січня 2020 року набуде чинності закон про викривачів корупції

Якщо поетапно розібратися в одному із найобговорюваніших законопроєктів останнього часу, то ще навесні 2019 року, під час президентської гонки, передвиборчі плакати Володимира Зеленського агітували – «Здай корупціонера – отримай 10%». Вже 13 вересня відповідний президентський законопроєкт Верховна Рада України підтримала 283 голосами народних депутатів. Після доопрацювання в профільному комітеті 17 жовтня парламент ухвалив закон у цілому (252 голоси «за»).

А минулого тижня, 13 листопада, гарант Конституції без зауважень його підписав. І вже 16 листопада у парламентському «Голосі України» його офіційно опублікували за №198-IX. До речі, документ діятиме з 1 січня 2020 року.

У пресслужбі президента повідомляють: «Завданням документа є вдосконалення законодавства України у сфері захисту викривачів корупції з метою його узгодження з міжнародними стандартами та найкращими практиками…

Закон дасть змогу створити нову ефективну систему запобігання корупції на основі міжнародних стандартів, що сприятиме зниженню рівня корупції у державі, а відтак – розвитку економіки та зростанню добробуту громадян».

Але ряд депутатів, які позиціонують себе як опозиція до пропрезидентської монобільшості, думають із цього приводу інакше. До прикладу, ще у вересні під час брифінгу депутат України від партії «Європейська солідарність» Артур Герасимов заявив, що «законопроєкт про викривачів корупції повертає Україну до 1937 року».

Маючи підтримку фракції, Герасимов, дослівно, зауважив наступне: «Зараз хочуть арештовувати майно третьої особи за те, що особа могла знати про щось, про злочин. Тобто не знала, а могла знати. Хто буде визначати, що таке «могла знати»? Законопроєкт про викривачів корупції, наша фракція підтримує цю ідею, але, коли кажуть, що будуть це робити на базі анонімок, – це 37 рік. Коли кажуть, що не буде жодної відповідальності за брехню – це неприпустимо. Ви посварились із сусідом, він написав, ви рік доводили невинність, а тому, хто це зробив, нічого не буде. І такі речі майже в кожному законі».

Іншої думки про цей закон його парламентська колега – заступниця голови комітету з питань антикорупційної політики із партії «Слуга народу» Галина Янченко, яка під час виступу в парламенті заявила, що цей законопроєкт важливий для «формування культури відповідальних громадян, які готові повідомляти про факти корупції».

Зі свого боку народний депутат від «Батьківщини» Сергій Власенко під час виступу в парламенті наголосив, що норми законопроєкту виписані так, що «це закон не про викривачів, а про стукачів». Він зазначив, що анонімність і фактична відсутність вимог до викривачів не надавати джерела отримання інформації про корупційну діяльність можуть призвести до повторення ситуації, що була за часів СРСР, коли «сусіди робили доноси на сусідів через якісь образи і надавали інформацію, яка комусь примарилась, приснилася».

Водночас голова комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики Анастасія Красносільська заявила, що відповідальність за неправдиве повідомлення про злочин вже прописана у чинному Кримінальному кодексі і зберігатиметься там надалі.

До речі, схвалення закону вже підтримала антикорупційна організація Transparency International. «Прийняття цього закону – перший крок, без якого в Україні повноцінно не запрацює інститут викривача. Утім попереду ще багато роботи. Адже захисту так само потребують і викривачі у сферах порушення прав людини, екології, безпеки харчів тощо», – зазначив юридичний радник Transparency International Ukraine Олександр Калітенко.

Юрій КОПИНЕЦЬ