Йосип Борто: «Ми працюємо заради того, щоби тут, на Закарпатті, зберегти свою угорську самобутність»

Про те, що сталося в 2021 році в Закарпатській обласній раді, які виклики постали перед закарпатськими угорцями, як на це реагувало Товариство угорської культури Закарпаття (КМКС), ми розпитали у заступника голови організації, очільника фракції «КМКС» в обласній раді Йосипа Борто.

– Почнемо з короткого підсумку. Що б ви виділили з минулого року?

– По-перше, вітаю читачів тижневика «Карпатолйо», бажаю всім щасливого Нового року! Якщо коротко підбити підсумки наших найважливіших досягнень за минулий рік, то хотів би виділити наступне: нам удалося зберегти мир на Закарпатті, зменшити антиугорські настрої, уповільнити еміграцію, зберегти свою вагу в регіональній та місцевій політиці, зберегти нашу освітню систему, частково наші мовні права, вдалося почати економічний розвиток і створення можливостей для благополуччя поза виживанням. Часом у важкій боротьбі, але ми досить добре брали перешкоди епідемії коронавірусу, і частково подолали труднощі, спричинені епідемією.

– КМКС другий рік поспіль бере участь у боротьбі з коронавірусом.

– Епідемія Covid значно ускладнила життя всіх нас і погіршила його якість. Досі в боротьбі з коронавірусом були два важливі етапи: перший – це захист, другий – фаза атаки. Участь в обох брав і КМКС. Перший етап був на початку 2020 року, коли ми також включилися в процес і почали збір коштів, успішно. Ми закупили засоби захисту, які доставляли до закладів охорони здоров’я та освіти. Етап атаки був у 2021 році. Коли в світі були затверджені перші вакцини і почалася вакцинація, яка в Україні розпочиналася дуже важко, виникла велика потреба в нашій допомозі. Ми звернулися з проханням до уряду Угорщини, і вони, як завжди, допомогли і в цьому. На трьох визначених пунктах пропуску на угорському боці відкрили три пункти вакцинації, де за два місяці було вакциновано понад 20 тисяч закарпатців. Ми забезпечували перекладачів у кожному пункті на весь період вакцинації, оскільки там отримували щеплення не лише угорці, але й значна кількість закарпатських українців. Під час локдауну, на наше прохання, уряд Угорщини залишив можливість перетинати кордон у 30-кілометровій зоні на 24 години. Це було важливо для підтримки контактів у прикордонній зоні.

– Як вам вдалося впоратися з викликами поза епідемією?

– Перше речення нашого статуту звучить так: «КМКС — національно-громадська організація, яка захищає культурні, політичні та соціальні права угорців, які проживають на Закарпатті». Наша організація, яка охоплює понад 40 тисяч членів, 111 місцевих осередків, 5 осередків середнього рівня, працює над тим, щоб зберегти, збагатити та передати нашу культуру майбутнім поколінням.

Для більш ефективного представлення політичних інтересів закарпатських угорців ми створили «КМКС» Партію угорців України. Щоб ефективніше представляти соціальні інтереси – заснували свої благодійні фонди. Основне завдання Благодійного фонду «КМКС», який очолює Гейза Гулачі, доставка соціальних виплат, які надходять з Угорщини, тим, хто їх справді потребує. Минулого року схвалення отримали майже 40 тисяч таких соціальних проєктів. Завдання Благодійного фонду «Центр економічного розвитку «Еган Еде», директор якого Маріанна Беркі, реалізація економічних програм у сфері сільського господарства, малого та середнього бізнесу, туризму, земельних відносин, у тому числі щодо приватизації землі. Завдання третього нашого фонду – Благодійного фонду «За Закарпатський угорський інститут», голова якого Василь Брензович, управління та реалізація інфраструктурних інвестицій, що надходять з Угорщини.

– КМКС має значну кількість представників і в органах місцевого самоврядування Закарпаття.

– Ефективно представляти інтереси неможливо, якщо нас немає там, де приймаються рішення, в тому числі, і щодо нас, і ми не можемо на них впливати. На останніх виборах у жовтні 2020 року КМКС досяг успішних результатів. Ми отримали 11,5 відсотка голосів виборців на Закарпатті, відтак одержали 8 мандатів в обласній раді, яка складається з 64 депутатів, це відповідає 1/8, або 12% населення Закарпаття. Тобто ми змогли пропорційно забезпечити представлення наших інтересів в області. На жаль, це сталося не тому, що кожен угорець проголосував за список КМКС, а тому, що ми отримали багато голосів і від українців. Фракція «КМКС» є третьою за чисельністю в обласній раді та найбільш об’єднаною на сьогоднішній день.

Окрім обласної ради, ми також досягли дуже важливих результатів на нижчих рівнях. Ми присутні в двох районних радах: у Берегівській з 15 представниками, тут головою ради став наш кандидат в особі Карла Резеша, а також в Ужгородській райраді – з 6 депутатами. Крім цього, ми присутні в 19 радах територіальних громад, це третина всіх 64 територіальних громад Закарпаття, що є дуже хорошим результатом порівняно з нашим співвідношенням до загальної чисельності населення. Маємо також 93 мандати у міських, селищних та сільських радах.

Територіальні громади мають більші чи менші проблеми. Важливо, щоби була професійна та фінансова підтримка. Наша фінансова допомога минулого року полягала в тому, що ми перерахували на рахунки 11 органів місцевого самоврядування 19,2 мільйона гривень податків соціальних проєктів, які фінансувалися Благодійним фондом «КМКС». Професійна допомога полягає в тому, що ми відновили роботу Асоціації «Об’єднання прикордонних органів самоврядування Закарпаття», голова якої Золтан Бабяк, очільник Берегівської міської територіальної громади, а директор – Йосип Резеш. Керівники Асоціації надають професійну підтримку новоствореним органам місцевого самоврядування, намагаються координувати їхню діяльність та залучати їх до розвитку транскордонних відносин.

– Минулого року в діяльності депутатського корпусу обласної ради сталися певні речі, які не можна назвати звичайними…

– Події загальновідомі: після виборів почалися коаліційні переговори, в результаті яких ми не потрапили в більшість, створену 37 депутатами 4 партій. Через деякий час ми залишилися осторонь коаліційних переговорів, натомість відбулися обшуки, які проводили жорстокими методами. Ми опинилися в опозиції, але ми стали конструктивною опозицією. Це означає, що ми подали найбільше депутатських запитів і активно брали участь у роботі обласної ради. Із самого початку було зрозуміло, що цій більшості буде важко функціонувати. Виникла внутрішня напруженість, яка через півроку призвела до розпаду цієї коаліції.

З ініціативи Києва було сформовано нову більшість із 38 депутатів 5 фракцій, щоб забезпечити функціонування ради, що є вкрай необхідним для стабільності. Частиною цієї коаліції стали і ми. Її формуванню передував тривалий процес переговорів та узгодження, під час якого ми також виклали свої очікування та вимоги. Першим пунктом серед них було закрити кримінальні провадження, відкриті проти наших фондів. Зрештою через півроку роботи і ця коаліція розпалась, але не тому, що наші очікування не виправдалися, а з іншої причини.

Всередині коаліції були фракції та депутати, які висунули ультиматум більшості щодо різних системних реформ. На Закарпатті функціонує 131 комунальний заклад – медичні, освітні, культурні, спортивні, молодіжні, соціальні установи – які перебувають у власності обласної ради. Ідея ініціаторів полягала в тому, щоб поєднати всі ці понад сотню закладів у 5-6 та об’єднати їхні управління, відповідно до сфери діяльності, з одним генеральним директором, керівництвом, бухгалтерією – медичні, освітні тощо.

Ми та ще одна інша фракція вважали, що таким чином створимо «Титаніки», що може бути вкрай небезпечним, особливо об’єднання медичних закладів під час епідемії Covid.

Реформи справді потрібні, системи потрібно оптимізувати, але не таким чином, а поступово і зважено, після проведення ретельних калькуляцій, врахувавши економічні та інші передбачувані наслідки. Цю позицію ініціатори не підтримали, і в підсумку коаліція «луснула».

Був період, коли регіональна політика на Закарпатті стала хиткою, коли група депутатів, балансуючи на межі легітимності та нелегітимності, законності й незаконності, провела кілька заходів, які вони називали обласними зборами, і ухвалювала різні рішення. Але потім повернулися в легітимні рамки, на вимоги, в тому числі, й КМКС.

Відтак була сформована нова більшість із 5 фракцій, депутати обрали нового голову, Володимира Чубірка, оскільки попередній голова склав повноваження. Ця більшість наразі існує, але ми не входимо в неї. Раніше нам пропонували посаду в керівництві, на яку ми не погодилися, бо не були припинені кримінальні провадження, наш очільник досі змушений керувати організацією з Угорщини. Але ми не стали й опозицією, визначаємо себе так: ми не належимо до більшості, але конструктивно співпрацюємо з усіх питань, які відповідають інтересам Закарпаття та закарпатських угорців.

– Протягом минулого року КМКС виступив із низкою заяв щодо українських законів та законопроєктів. Чи досягнуто прогресу в українсько-угорських відносинах?

– Немає погіршення, але суттєвого покращення також немає. Ці проблеми тривають із 2017 року, коли був прийнятий Закон про освіту. Проти нового освітнього закону виступили і ми, і Угорщина, і обласна рада. Вдалося досягти двох важливих речей: набрання чинності Статті 7 перенесено на 2023 рік, ми виграли час щодо мови навчання, крім цього, приватні навчальні заклади виключили зі сфери дії Статті 7 Закону.

Іншим серйозним ударом стало прийняття у 2019 році Закону про мову, яке створило ще серйозніші проблеми. Він набуде чинності поетапно, деякі його статті вже діють, але з липня наступного року, коли мовою обслуговування стане українська, ситуація погіршиться. Закон передбачає суворі санкції, штрафи та інші покарання, а також створення мовної поліції в ряді місць. Немислимо, що Конституційний Суд України визнав цей закон конституційним.

Тим часом був прийнятий і закон про повну середню освіту. Його імплементація також обговорюється українсько-угорською міжурядовою змішаною комісією, і є певні результати. Намагаються знайти рішення, які б відповідали вимогам закону, але будуть більш прийнятними для меншин, зокрема для угорців Закарпаття. Робота комісії була прогресивною та продуктивною, але припинилася, коли Угорщина підписала довгострокову газову угоду з Росією, що не відповідало економічним інтересам України. Сподіваємося, що переговори продовжаться і дадуть позитивний результат.

– Що пропонував КМКС у ситуації, яка склалася?

– Ми запропонували компроміс. Залишити так закони, але тоді ми просимо двох речей: перша – щоб Україна визнала закарпатських угорців корінним народом, друга – створити державну програму, яка б покращила якість вивчення української мови в наших навчальних закладах. Вивчення української мови є більшою проблемою для нас у вихованні інтелігенції, ніж те для України, що ми можемо не володіти державною мовою на належному рівні. Проте жодна меншина, яка проживає в Україні – окрім нас, румуни, болгари, росіяни – не потрапила до переліку корінних народів, натомість три, що проживають в Криму, – кримські татари, караїми та кримчани – так.

Є можливість у майбутньому внести зміни до закону, і віднести нас до корінних народів. Це було б прийнятним компромісним рішенням для нас, якби ми отримали освітні та мовні права, гарантовані для корінних народів. Було б не те, що було раніше, але краще, ніж те, що є зараз.

– У грудні Президент України Володимир Зеленський вніс на розгляд парламенту законопроєкт про множинне громадянство.

– Вирішення питання множинного громадянства в Україні вже давно є актуальним. Ми постійно говорили, що подвійне громадянство не суперечить конституції, немає закону, який би це забороняв. На думку багатьох, це не відповідає конституції, а для тих, хто прийняв угорське громадянство, обіцяли санкції. Оскільки законопроєкт, який регулює питання множинного громадянства, вніс Президент України, гарант Конституції, стало очевидно, що це не антиконституційний статус. Ми також вітали цю ініціативу, але після публікації тексту стало зрозуміло, що це не те, що необхідно. Адже кваліфікуючи множинне громадянство конституційним, він накладає обмеження на тих, хто приймає громадянство іншої країни: ці особи будуть повністю виключені із суспільно-політичного життя, вони не зможуть обіймати посади в державних установах, органах місцевого самоврядування. Людина з подвійним громадянством не зможе бути членом партії, депутатом, навіть членом виборчої комісії чи агітатором. Це для нас неприйнятно і ставить під загрозу майбутнє закарпатських угорців. Ми пропонуємо відкликати цей законопроєкт. Ми підтримуємо намір, але обмеження потрібно зменшити.

Ми боремося за свої права, можливо, ця боротьба ще не дала видимих ​​результатів, але безумовним результатом є те, що ці заходи ще не запроваджені безповоротно в політиці, у суспільстві, відтак, ще маємо час і можливість змінити ситуацію. Як казав Ференц Деяк: «Те, що забрала сила чи влада, можуть повернути час і удача. Але те, від чого нація, боячись страждань, добровільно відмовилася, відновити завжди важко і маловірогідно». Наш девіз: «Ми не поступимося своїми правами, ми будемо продовжувати боротьбу!»

– Що побажаєте нашим читачам із нагоди Нового року?

– Найголовніше – здоров’я! Сподіваємося, що після років атак та захисту від Covid цей рік стане роком перемоги в боротьбі проти коронавірусу. Важливо, щоб ми продовжували наполегливо боротися за відновлення наших обмежених і віднятих прав. Сподіваємося, що Угорщина залишатиметься партнером у цій боротьбі та в подальшій реалізації проєктів підтримки і після парламентських виборів у квітні.

Для нас важливо мати можливість продовжувати розпочате економічне відновлення. Наша довгострокова програма полягає в тому, щоб забезпечити закарпатським угорцям можливість заробітку, тим самим уповільнити еміграцію, та навіть повернення.

Ми працюємо заради того, щоби тут, на Закарпатті, зберегти свою угорську самобутність, заради благополуччя, щоби мати можливість будувати кар’єру, мати засоби на існування.

Ми хочемо не тільки пережити ці дуже важкі часи, але й розвиватися, зміцнюватися. Я відчуваю, що у тих, хто залишився вдома, зміцнилася угорська національна самосвідомість. Сподіваюся, що бої, які ми вели, принесуть конкретні, позитивні результати. Для цього бажаю всім нам міцного здоров’я, витримки, мудрості, мужності та вести нашу боротьбу до успіху та перемоги як спільнота.

Вікторія Рего/Rehó Viktória/Kárpátalja hetilap