Солотвинська територіальна громада готується до забезпечення вимушених переселенців на довгострокову перспективу

Про забезпечення вимушених переселенців, які прибувають у Солотвинську територіальну громаду, про освітні питання і труднощі журналіст тижневика «Карпатолйо» (Kárpátalja) поспілкувався із заступником голови територіальної громади. На думку посадовця, війна може затягнутися, тож слід бути готовими до забезпечення вимушених переселенців на довгострокову перспективу. У Солотвині наразі офіційно зареєстровані 2 200 переселенців, у пунктах тимчасового розміщення, які утримуються органом місцевого самоврядування, перебуває 120 осіб.

– Скільки переселенців живе в територіальній громаді загалом? Як удалося подолати виклики, які постали після початку війни?

– Із першого дня війни ми намагалися визначити місця та організувати прийом біженців. Оскільки Солотвино прикордонний населений пункт, присутність біженців була постійною, і рух був значним. У селищі людей ми розміщуємо у колишній школі-інтернат, а також у ліцеї ім. Яноша Бояі, а ще на базі закладів у навколишніх селах, усього 230 осіб. У ліцеї є можливість для розміщення 50 людей, у школі-інтернат – 70. Наразі в Солотвині 120 осіб отримують триразове харчування, а також засоби гігієни. Забезпечуємо їх за рахунок гуманітарної допомоги. В Українській алергологічній лікарні живе 300 осіб. Кількість офіційно зареєстрованих осіб, які живуть у приватному секторі, становить 2300 осіб, але їх значно більше. Ми намагаємося допомагати і їм, одягом, засобами гігієни, продуктами харчування. Кожен, хто цього потребує і звертається за допомогою, негайно її отримує.

– Звідки територіальна громада отримала гуманітарну допомогу.

– Оскільки ми безпосередньо межуємо з Румунією, найбільше допомоги ми отримали звідти. Але допомога надійшла і з Угорщини, і з інших європейських країн, до прикладу, з Німеччини та Нідерландів. Гуманітарні вантажі прибули і від Демократичного союзу угорців Румунії та Угорської народної партії Трансільванії.

– З якими труднощами зараз стикається місцеве самоврядування?

– Ми не знаємо, що буде далі та скільки ще триватиме війна. Але, видно, не скоро. Обсяги гуманітарних поставок зменшуються. Їх уже дуже-дуже мало. Маємо розподіляти гуманітарну допомогу, щоб і далі всіх забезпечувати, адже переселенці і надалі прибувають постійно. Тому ми повинні бути готові надавати допомогу на довгострокову перспективу. Сподіваємося, що допомога надійде. Наше першочергове завдання – відновити навчання в школах та роботу дитсадків.

До кінця весни плануємо створити індустріальний парк у нашій територіальній громаді, якщо це вдасться, то це буде перший індустріальний парк в Україні, зареєстрований під час воєнного стану. Зараз ми вже чекаємо лише постанови Кабінету Міністрів України, а також державну підтримку для розвитку. Створення такого парку сприятиме економічному розвитку територіальної громади, дозволить створити нові робочі місця. Тут можна буде розмістити й евакуйовані на Закарпаття підприємства. Окрім місцевих, у промисловому парку зможуть отримати роботу і переселенці.

– Це Верхньотисянський регіон, де угорці створюють діаспору. Можливо, ще зарано говорити про якусь статистику. Наскільки еміграція загрожує становищу угорськомовної освіти в Солотвині? Як вона вплинула на місцеву угорську громаду?

– Поки не можу назвати точні цифри, але, на жаль, наша громада також дуже постраждала від війни, оскільки багато сімей виїхало. Ми не знаємо, скільки з них повернеться додому. Якщо розпочати очне навчання, також буде проблема в тому сенсі, що ті, хто перебуває за кордоном, будуть відсутні з освітнього процесу.

Ми також розмірковуємо над запровадженням гібридної форми навчання, щоби вони теж не залишалися осторонь. Словом, ситуація непроста. Якщо війна триватиме довго, це призведе до подальшої еміграції, що ще більше зменшить частку угорців у громаді, а це також вплине на наші навчальні заклади.

(VE/Kárpátalja hetilap)