Травневі свята відзначаємо по-новому

Ми живемо в епоху великих і важливих змін нашої країни, суспільства, національної свідомості та світогляду. Змінилися часи, з’явилися нові герої…

Перегортаючи чергову сторінку історії, слід переосмислити й старі пам’ятні дати, особливе місце серед яких займають травневі свята.

Гіркий радянський присмак…

День міжнародної солідарності трудящих – свято, яке відзначається в 143 країнах (зокрема в Україні) 1 травня або в перший понеділок травня. У нашій державі 1 і 2 травня оголошено вихідними днями.

У свідомості більшості українців травневі свята закарбувалися як спогад про Радянський Союз, часи, коли ці дні несли насамперед глибокий політичний зміст. До 1990 року на 1 травня проводилися масштабні демонстрації та показові військові паради. Чимало наших співгромадян добре пам’ятають численні організовані колони трудящих, котрі під помпезні марші й музику з величезною кількістю червоних прапорів, гвоздик і пропагандистських плакатів урочисто марширували центральними вулицями міст та селищ. З гучномовців лунали вітання дикторів та комуністичні гасла, а з високих трибун, установлених зазвичай біля головних адміністративних будівель, громадян вітали керівники КПРС і представники влади. Головна ж демонстрація країни проходила на Червоній площі Москви і транслювалася всіма центральними телеканалами із вставками кадрів святкувань в інших великих містах. На другий день травня, як правило, по всій країні проходили так звані «маївки» – масові святкування на природі з шашликами.

Сьогодні у зв’язку із міцним радянським присмаком більшість українців не вважають ці дні святом, а лише офіційними вихідними – додатковим приводом для розваг, відпочинку або дачно-городніх робіт.

Історія першого травня

Водночас більшість наших співгромадян, як правило, не знають, що походження свята 1 Травня – Дня міжнародної солідарності трудящих – нерозривно пов’язане з профспілковою боротьбою та появою перших масштабних робітничих рухів у Сполучених Штатах Америки та Європі.

Ця боротьба розгорнулася у другій половині ХІХ століття в часи американської промислової революції. Робітники фабрик та заводів США за допомогою страйків і мітингів активно боролися за свої права, зокрема 8-годинний робочий день, збільшення оплати праці, соціальний та страховий захист та ін. Так, 1 травня 1886 року розпочалась одна із наймасштабніших демонстрацій у Чикаго – центрі тодішнього американського робітничого руху. До неї приєдналися тисячі робітників Нью-Йорка, Балтимора, Вашингтона, Пітсбурга, Детройта та інших промислових центрів. Демонстрація була мирною й уже добігала свого завершення, коли невідомі кинули бомбу в ряди полісменів. Загинуло семеро правоохоронців, постраждали ще близько 50 з них. Поліція відкрила вогонь, унаслідок чого загинули четверо страйкарів, десятки громадян отримали поранення.

Уже через два роки з’їзд Американської федерації праці в Сент-Луїсі в пам’ять про трагедію в Чикаго оголосив 1 травня Днем загальнонаціональної боротьби за права робітників. А 14 липня 1889 року на II (Паризькому) конгресі II Інтернаціоналу після доповіді американських делегатів було ухвалене рішення про організацію 1 травня «інтернаціональної демонстрації, коли в усіх країнах і містах в один визначений день маси трудівників вийдуть на вулиці зі своїми вимогами». Уже наступного року Міжнародний день солідарності трудящих уперше відзначили в багатьох країнах світу, зокрема й Україні, масовими мітингами, демонстраціями та страйками. У Львові цього дня відбулася мирна демонстрація. У Відні, Празі, Кракові, Будапешті та багатьох інших містах Європи й Америки першотравневі заходи також пройшли спокійно, водночас у Парижі, Мілані, Турині дійшло до сутичок з поліцією та сотень заарештованих, а в Барселоні від жандармського обстрілу робітничої маніфестації загинуло понад десять чоловік. На українських землях у складі Російської імперії  1 Травня вперше відзначили 1900 року.

2 травня – трагічний день в Україні

Що стосується 2 травня, то ця дата, на жаль, віднедавна стала для українців трагічною. Саме цього дня у 2014 році під час масових заворушень в Одесі за участю проросійських і проукраїнських активістів загинули 48 осіб, постраждали близько 300. Зіткнення почалися в центрі міста, коли з дахів будинків невідомі особи відкрили вогонь по натовпу людей. Коли стало зрозуміло, що смертоносними кулями вбито декілька протестувальників, розгнівані проукраїнські активісти рушили до наметового містечка сепаратистів на Куликовому полі. За нез’ясованих поки обставин, намети загорілися. Рятуючись, люди побігли в розташований поряд Будинок профспілок, котрий за лічені хвилини також охопило полум’я. Десятки чоловік, опинившись у пекельній пастці, згоріли живцем. За свідченням деяких очевидців у палаючій будівлі було видно якийсь дивний біло-зелений дим, вдихаючи котрий люди одразу падали без свідомості. Усі обставини тієї злощасної трагедії невідомі й донині, слідство у цій загадковій справі триває. У той же час прості українці 2 травня вже, на жаль, традиційно із сумом згадують жертв трагедії в Одесі.

День Перемоги зі сльозами на очах

Ще одне свято з гірким радянським присмаком – День Перемоги 9 травня. Цей день асоціюється в мільйонів народжених у СРСР із культом Великої Перемоги, який успішно просувала партія цілим поколінням радянських людей. При цьому термін «світова війна» із самого початку замінили на «Велика Вітчизняна», яка нібито розпочалася із вторгнення фашистських загарбників у СРСР 22 червня 1941 року. Однак радянські пропагандисти свідомо не згадували той факт, що ІІ Світова війна насправді розпочалася 1 вересня 1939 року із окупації Польщі й саме Радянський Союз був одним із її учасників та ініціаторів початку кривавої бійні.

Правда про ІІ Світову війну, яка відкрилася українцям із здобуттям Незалежності, звичайно, вплинула і на святкування 9 Травня. Так, незважаючи на героїчний внесок нашого народу в перемогу над фашизмом та мільйони українців, загиблих у цій жахливій війні, із розпадом Радянського Союзу це свято поступово втрачає своє першочергове значення. Водночас численні українці, особливо люди старшого покоління, з року в рік за інерцією продовжували відзначати величне колись свято. Ситуацію кардинально змінила війна сучасна. У 2014 році 9 травня припало на третій місяць російської окупації Криму та перший місяць Антитерористичної операції на Сході України. У зв’язку з цим керівництво більшості українських міст відмовилося від урочистих заходів через імовірність провокацій. Зокрема святкові паради були скасовані в Ужгороді та Мукачеві, Києві, Харкові, Одесі, молебні замість парадів відбулися в Луцьку та Рівному, тоді як у Львові всі офіційні заходи пройшли 8 травня

Уже починаючи з 2015 року, в Україні святкування Дня Перемоги указом Президента фактично перенесено на 8 травня, як у більшості країн Європи, і перейменовано на День пам’яті та примирення. Відповідно до указу, метою відзначення є «гідне вшанування подвигу українського народу, його визначного внеску в перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні та висловлення поваги всім борцям проти нацизму». А з 2016 року замість Дня Перемоги 9 травня відзначається День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Окрім того, у квітні минулого року депутати Верховної Ради прийняли законопроекти, якими, зокрема, прибрали термін «Велика Вітчизняна війна» з українського законодавства й заборонили пропаганду комунізму та нацизму.

Руслан ФАТУЛА