Василь Брензович: «Сьогодні парламент приймає дуже мало законів, які би дійсно покращували життя людей»

Напередодні нового року про актуальні тенденції політичного життя України та нашого краю в році, що минає, «Карпатському об’єктиву» розповів депутат Верховної Ради України, голова ГО «Товариство угорської культури Закарпаття» Василь Брензович.

– Василю Івановичу, ви є активним учасником законотворчого процесу. Які можете виділити закони, прийняті Верховною Радою у 2018 році?

– Цей рік, як і минулі, був надзвичайно складним і проблемним. Звісно, на це впливали ті обставини, які є в нашій державі: воєнний конфлікт на Сході, фінансовий та соціальний стан країни, що залишається важким. І звичайно, дуже неприємним для національних меншин, зокрема угорців, було подальше обмеження їхніх мовних та освітніх прав.

Узагалі робота Верховної Ради не є оптимальною, оскільки багато часу займають різні критичні моменти. І тому приймається мало законів, які би дійсно покращували життя людей. Або вони ухвалюються в такому вигляді, що не дуже сприяє поліпшенню матеріального та фінансового становища громадян України.

– Як оцінюєте прийнятий цього року закон про Антикорупційний суд?

– Закон був прийнятий, але, як бачимо, Антикорупційний суд так і не запрацював. Також варто сказати, що ми й раніше приймали багато законів та постанов, покликаних боротися з корупцією. Були створені такі органи, як НАБУ, НАЗК, САП. Але результату нема. Немає жодної резонансної справи, яка би була доведена до кінця. А ті органи, що мають боротися з корупцією, як виявилося, фактично борються один проти одного. Я думаю, що цих органів наразі достатньо. Але потрібен результат.

– Як ви ставитеся до прийнятих нещодавно законів щодо авто на іноземних номерах?

– Негативно, бо вважаю, що закон не може мати зворотної сили. Ці авто завозилися й перетинали кордон за певними правилами. Люди, коли купували машини, думали, що ці правила діють. Якщо влада хотіла цю ситуацію контролювати, то потрібно було відразу, як пішов цей процес, уживати заходів. А виходить, що вже після того, як кількість цих машин стала великою, люди свої гроші за них заплатили, приймається закон, котрий змушує їх ще викласти великі кошти. Я за ці закони не голосував і думаю, що це потрібно було вирішити інакше. А саме прийняти м’який закон, який давав би певну амністію, щоб потрібно було внести таку суму, котра була би підйомна для громадян. І вже після того вводити нові правила, обмежувати ці речі, якщо держава так вважає. Тоді б і не було такої напруги. Але це характерно для нинішнього парламенту й парламентів минулих років, що вони не дуже цікавляться інтересами простих людей.

– Цей рік позначився загостренням відносин між Україною та Угорщиною. 2017-го прийняли закон про освіту, 2018-го був скандал з подвійним громадянством, а також прийняли мовний закон у першому читанні. Як можете оцінити ці процеси?

– По-перше, треба мати за основу інтереси наших громадян. А по-друге, ми повинні ставити за мету створення правової європейської держави. Тому що верховенство права – це основа всіх європейських країн. Стосовно прийняття цих законів, то ми, як і більшість фахівців, вважаємо, що законодавці не дотримуються ні Конституції, ні міжнародних зобов’язань.

Щодо мовного закону, який пройшов перше читання, то тут явно є протиріччя з Конституцією України. Адже в Основному законі гарантовані мовні та освітні права нацменшин. Окрім того, там є пункт, який говорить, що не можна подавати законопроекти, котрі обмежують існуючі права національних меншин. Натомість закони, які були прийняті, обмежують їх. Тим паче, що не бралися до уваги й наші міжнародні зобов’язання. Ми знаємо, що закон про освіту був поданий на розгляд Венеціанської комісії, яка прийняла ряд зауважень. І Президент, виступаючи в Раді Європи, обіцяв врахувати їх, але цього досі не зроблено.

Крім того, міжнародні домовленості, які були підписані Україною на початку 90-х років з Угорщиною, Румунією та іншими сусідніми країнами, теж порушуються новими законами. І це є однією з причин тих конфліктів, які виникли між Україною й Угорщиною, а також із Польщею, Румунією тощо.

Звичайно, дуже неприємним для закарпатців і жителів багатьох інших регіонів було питання подвійного громадянства, яке нині трактується по-різному. Коли були подані законопроекти, які передбачали санкції за наявність другого громадянства, парламент їх фактично не розглядав. Але правоохоронні органи й решта почали порушувати питання щодо заборони подвійного громадянства. Однак, на думку більшості фахівців, ніхто не має права позбавляти когось українського громадянства і громадяни України мають право приймати інше громадянство. Це досить однозначно. Існуючі закони не передбачають ніяких санкцій за подвійне громадянство. Лише говорять про те, що деякі посади на державній службі не можна займати за наявності іноземного паспорта. В інших випадках навіть депутатам ВРУ та органів місцевого самоврядування не забороняється мати друге громадянство. Водночас у деяких законодавчих ініціативах починають трактувати, ніби це заборонено. Більше того, ідуть виклики мешканців Закарпаття, зокрема угорської національності, у Службу безпеки України та інші правоохоронні органи, де ставлять різні питання…

Останній штрих до цього – поновлення на посаді голови фіскальної служби України Романа Насірова. Як ми знаємо, однією з причин його відсторонення стала наявність у нього громадянства Великої Британії. Був і офіційний документ від посольства цієї країни. Однак, як бачимо, Романа Насірова суд поновив на посаді. У той час як простих людей намагаються утискати через наявність подвійного громадянства. Я вважаю, що тут треба виходити з того, як краще людям. Тим більше, якщо це дає їм певні можливості влаштування за кордоном, вільних поїздок в інші країни… Тому я вважаю, що якщо законом щось не забороняється, то воно є дозволеним.

– Існує думка, що нагнітання цих питань пов’язане з виборами наступного року. А ви як вважаєте?

– В Україні тепер усе пов’язане з виборами (посміхається) … Звичайно, це тому, що наступного року будуть вибори і Президента, і парламенту. Бачимо, що рейтинги у всієї нинішньої політичної еліти є надзвичайно низькими. За результатами соцопитувань, хтось має 15%, хтось – 10%, а хтось – 5–6% підтримки. Але погляньмо з іншого боку. Це означає, що 85% громадян України не підтримують цих людей. Жоден із політиків або політичних партій не має підтримки й однієї третини населення. Це говорить про те, що політична еліта та політика, яка нею проводиться, не задовольняють більшість українців. А значить, політики займаються не тими питаннями, які хвилюють людей. І це, звичайно, може негативно вплинути на майбутнє нашої держави. Адже будь-яка влада базується на довірі громадян. І тому, напевно, політики вкидають суспільству питання, які не є головними, але за їх допомогою можна, з одного боку, перевести увагу на другорядні речі, а з іншого – розподілити народ, внести розкол у суспільство, що дало б можливість зберегти свою владу або виграти наступні вибори.

Коли ми аналізуємо соцопитування, останні й попередні, то бачимо, що питання мови та релігії хвилюють 3–4% населення України. А питання миру, соціально-економічного розвитку – близько 70%. Те саме виявилося й щодо введення воєнного стану. 63% суспільства вважає, що це було зроблено з метою відтермінування виборів. І це дуже негативно… Адже навіть у такому серйозному питанні для держави, як військовий стан, немає підтримки населення.

– А ви як вважаєте, потрібно було вводити військовий стан?

– Я не маю стільки інформації, щоб міг про це судити. Але якщо взяти логічність ситуації, то військовий стан не був введений, коли анексували Крим. Цього не сталося, коли дійсно йшли важкі запеклі бої на Сході України, коли був Іловайський котел, Дебальцівський, проходила масова мобілізація населення. І в той час від керівників нашої держави звучали аргументи, що не буде підтримки міжнародних фінансових установ та НАТО, якщо ми введемо воєнний стан. Або тоді це було неправда, або тепер це неправда. Треба говорити відверто. Народ цього не розуміє. Ситуація є неясною й наводить на думку, що це все ж таки пов’язано з виборами Президента.

– А чи відомо вам щось стосовно останніх провокацій з бордами на Закарпатті?

– Цього року характерними для Закарпаття й України в цілому були масові провокації проти угорської національної меншини. У центральних всеукраїнських засобах масової інформації постійно порушувалися ці теми. Майже кожного дня сотні раз на телебаченні, у центральних друкованих ЗМІ, Інтернеті… Це дуже дивно, адже угорці Закарпаття становлять усього 0,3% населення України. І 90% цих телепрограм та статей виставляли в негативному світлі угорську національну меншину. Створювалась картинка, ніби угорці Закарпаття становлять якусь небезпеку. І цією пропагандою вони досягли своєї мети. Бо останні соцопитування, які проводилися щодо ставлення українців до наших сусідів, виявили, що найгірше ставлення до росіян, а на другому місці опинилися угорці, на третьому – румуни. Якщо раніше більшість українців навіть не знала, що угорці проживають в Україні, і не було такого негативного ставлення, то результатом такої пропаганди стало саме це. Вони намагалися розпалити ворожнечу між національностями на Закарпатті. І лише толерантність закарпатців, позиція Закарпатської обласної ради та ОДА не дали, щоб тут з’явились якісь негативні тенденції.

Окрім цієї пропаганди, були й такі речі, як підрив офісу ГО «Товариство угорської культури Закарпаття». Потім виставляли всілякі борди, які також мали на меті розпалити міжнаціональну ворожнечу та представити керівників угорської спільноти в негативному ракурсі. Звичайно, ми писали листи та звернення, і були навіть певні результати. Адже ті люди, які зривали й підпалювали офіс ГО «ТУКЗ», були арештовані, йде суд. Зараз говорять, що знайшли жінку, яка має стосунок до провокаційних бордів. Ми, звичайно, вдячні за те, що ці справи розслідували правоохоронні органи. Водночас треба сказати, що ніхто за ці злочини досі не засуджений. А по-друге, досі не вийшли на замовників. Ми не віримо, що військові, яких судять, чи ця жіночка самі додумалися таке вчинити. І дуже дивно й прикро те, що одразу почалися всілякі акції з боку правоохоронних органів щодо представників угорської спільноти Закарпаття. Це і кримінальна справа по сепаратизму проти благодійного фонду імені Еде Егана. Там ведеться слідство, людей, котрі отримували допомогу на розвиток власних підприємств, допитують. Ставлять дивні питання, на які вони не знають, як відповідати, щодо сепаратизму, зміни кордонів і тому подібні абсурдні речі. Звичайно, це закінчиться нічим. Адже цей фонд працює на основі законів України, чітко і прозоро. Усі допомоги йдуть через банк, і все відкрито. Окрім того, згідно з наказом, СБУ майже всіх депутатів, голів сільрад, представників культурного життя угорської спільноти Закарпаття зупиняють на кордоні, посилено перевіряють. Це все негативні тенденції, які говорять, що політичні сили й певна частина керівництва України хочуть представити угорську спільноту як ворога українського народу.

Та незважаючи на погіршення відносин між державами, Угорщина й цього року надала надзвичайно велику допомогу Закарпаттю та Україні в цілому. Можна згадати відновлення інфраструктури: було побудовано або відновлено десятки дитячих садочків, амбулаторій, шкіл на території Закарпаття. Окрім того, їздили відпочивати в Угорщину багато сотень дітей учасників АТО, лікувалися й самі ветерани. От і зараз буде надана гуманітарна допомога Свалявському дитячому будинку. Ця допомога йде постійно, і дедалі більша.

Окрім того, за останніми домовленостями між Угорщиною та Україною в Києві обговорювалися питання про надання позики нашій державі в 50 мільйонів євро для побудови об’їзної дороги навколо Берегова та дороги між Береговим і Мукачевом, про відкриття нового пункту пропуску на кордоні в селі Нодьговдош. Коли дійде автобан з Будапешта до кордону України, то буде також побудовано великий пункт перетину в районі Берегова. Важливим для Закарпаття є новий поїзд між Мукачевом і Будапештом.

Однак усе, що відбувається у внутрішній політиці, відображається й на зовнішній. Отже, замість того, щоб зосередитися на питаннях, які нас пов’язують, які мають велике значення як для України, так і Закарпаття, відбувається те, що відбувається. За 25 років не було побудовано жодного пункту перетину кордону. Ми знаємо, що з 1991-го можна було вільно їздити за кордон. А пропускна можливість існуючих пунктів перетину є надзвичайно маленькою. Треба годинами стояти в чергах, що заважає як безпосередньо громадянам, так і економічному розвитку України та сусідніх країн. Відтоді нічого не робилося, і не робиться зараз. Наприклад, європейські структури виділили 25 мільйонів євро на облаштування пунктів перетину кордону. Однак цього не було зроблено. Частину грошей розікрали, і її треба повернути. Вищезгадане рішення про виділення позики в 50 млн євро також було минулого року, але за цей час нічого не зроблено. Розмови про залізничне сполучення ведуться вже роками, і тільки зараз якимось чином це пішло, і то не так, як думалося. А замість того, нас постійно годують другорядними питаннями, які мали б вирішуватись, як це завжди було між сусідами, конфіденційно. Звинувачують, як не смішно, країну НАТО, члена Євросоюзу в якихось ворожих речах щодо України. Знаючи про те, що країна НАТО та ЄС має не зовсім вільну зовнішню політику. Вони мають узгоджувати всі рішення з іншими державами. Тим паче, що ми туди йдемо. І коли нас будуть приймати в ЄС і НАТО, Угорщина також має голосувати «за», бо там є право вето. Це стосується і відносин з іншими сусідніми країнами: Польщею, Румунією…

– Виходячи з цього, як ви вважаєте, продовжиться наступного року така політика?

– По-перше, треба пережити вибори. Це буде надзвичайно важко, бо немає довіри до політичних еліт. І не бачу я нових ідей… Якщо згадати минулі вибори, якось завжди викристалізовувалось, хто що представляє. Більше обговорювалися питання економіки, якісь соціальні речі. А зараз ті питання, які стоять у центрі уваги, абсолютно не пов’язані з буденним життям людей. Вони належать до сфери ідеології. Тому я думаю, що ці вибори будуть одні із найважчих за всю історію України. Хто б не став Президентом, після обрання він має довести, що може керувати цією державою.

Окрім того, якщо вже перед виборами введено воєнний стан, якщо вже йдуть напади на журналістів, активістів, офіси деяких засобів масової інформації, подаються законопроекти, якими хочуть заборонити деякі телеканали… Це все говорить про те, що будуть застосуватись такого роду засоби, у тому числі силові, на виборах. При цьому президентські вибори будуть тільки прелюдією до парламентських. Адже в нас парламентсько-президентська республіка, і Президент без більшості в парламенті мало що може зробити.

Це все, звичайно, негативно вплине на розвиток країни. Бо коли в країні вибори, на жаль, немає часу займатися питаннями економіки та соціального забезпечення… Однак усе-таки є надія на те, що коли відбуваються вибори, народ може висловити свою думку. І хто б не виграв ці вибори, усе одно почнеться новий етап. А коли це станеться, буде можливість повернутися до важливих питань. Я сподіваюся, що переможе здоровий глузд, бо народ завжди мудрий. І наступне керівництво України повернеться до питань, які є дійсно важливими для громадян. І працюватиме над тим, щоб об’єднувати країну та її мешканців, а не вносити розбрат…

Розмову вів Руслан ФАТУЛА