Йосип Борто: «Основним досягненням є те, що ми зберегли мир і стабільність на Закарпатті»

До закриття політичного сезону-2018 про роботу обласної ради, головні політичні тенденції та проблеми розвитку краю «Карпатському об’єктиву» розповів перший заступник голови Закарпатської обласної ради, заступник голови ГО «Товариство угорської культури Закарпаття» Йосип Борто.

– Йосипе Йосиповичу, як ви оцінюєте роботу обласної ради у 2018 році?

– На Закарпатті основним досягненням є те, що ми зберегли мир і стабільність, незважаючи на провокації, як з регіонів України, так і з інших держав. Адже результати розслідувань свідчать, що до більшості провокаційних акцій були причетні іноземці, а також виконавці з України. Їм не вдалося розпалити міжетнічну ворожнечу та конфронтацію. Бо немає підґрунтя. На Закарпатті сотні років у мирі й дружбі проживають представники понад ста національностей. Вони є толерантними, з повагою ставляться до мови, культури, традицій та віри інших.

Це віддзеркалюється й на регіональну політику. В обласній раді представлені шість політичних сил, які не є однодумцями, часто мають різні позиції. Проте всі рішення приймаються консенсусом. Є конструктивна неформальна більшість із чотирьох фракцій, яка забезпечує необхідну кількість голосів під час прийняття рішень. Але, як правило, рішення ухвалюються майже одностайно. Голосують не тільки представники цих чотирьох фракцій, а й інші депутати. Бо вони також на боці виборців Закарпаття, виступають за розвиток краю та підтримують рішення, які для цього потрібні.

У Закарпатській обласній раді нині майже немає політичної боротьби. У її роботі не відбувається те, що, наприклад, у Верховній Раді. У нас якщо є опозиція, то вона конструктивна. Ми з ними в нормальних добрих стосунках, з окремими депутатами співпрацюємо. Пленарні засідання облради проходять спокійно, організовано, без провокаційних і нестандартних ситуацій. Більшість депутатів завжди беруть участь у роботі, ходять на засідання.

Між іншим, цього року проведено шість пленарних засідань Закарпатської обласної ради, на яких було прийнято 313 рішень. Ми розглядаємо дуже багато питань і деколи голосуємо пакетом. Але це не тому, що є формальність у роботі обласної ради, а тому, що добре підготовлені пленарні засідання. До їх проведення ми працюємо по всіх питаннях на засіданнях постійних комісій. І таких засідань цього року було проведено 65, де розглянуто понад 500 питань. Дискусії ведуться саме там. Тому сесії тривають 2–3 години, а засідання профільних комісій – 3–4. Вони свої питання розглядають дуже ґрунтовно, дають висновки і рекомендації, що враховуються при голосуванні. Рішення, які приймають депутати, мають бути виваженими, адже потім їх зобов’язана виконувати виконавча гілка влади – обласна державна адміністрація.

Найважливіше в роботі обласної ради – прийняття бюджету. Бо від нього залежить розподіл коштів для бюджетних організацій. Уже протягом року до нього вносяться зміни. Під час прийняття бюджету особливо можливостей для маневру немає. Ми завжди в рамках, за які вийти не можемо. Бо інакше не будуть функціонувати державні установи, що фінансуються з області. Деколи є можливість виділяти певні кошти на розвиток, на регіональні програми.

У 2018 році бюджет становив 7,9 млрд грн. Із цих коштів понад 5 млрд грн було передано трансфертом іншим бюджетам – районним, місцевим. З того, що залишилося, найбільше коштів пішло на охорону здоров’я – 944 млн грн, далі на освіту – 656 млн, соцзахист – 209,9 млн, культуру – 106,4 млн, фізичну культуру і спорт – 54,9 млн. Окрім того, у нас є 50 регіональних програм, на які виділили понад 150 млн грн. Програми були профінансовані приблизно на 90%. І це досить хороший результат.

Окрім цих коштів, ми ще маємо доступ до фонду регіонального розвитку. Цього року з нього було підтримано 60 інвестиційних проектів на 230 млн грн. Але не всі кошти були освоєні. Обов’язково в цьому випадку має бути співфінансування з місцевих бюджетів. А це деколи є проблемою для окремих громад. Як правило, коли ми бачимо в кінці року такі речі, то ці кошти з дозволу Києва перерозподіляємо на інші проекти, котрі були недофінансовані.

Багато уваги приділяємо підтримці малозабезпечених, інвалідів… Є програма «Турбота», з якої 2018 року понад 1000 людей отримали різні допомоги. Депутати також можуть підтримувати з цієї програми громадян, які цього потребують. Протягом року народні обранці виділили 2,8 млн грн 338 важкохворим та понад 600 тис. грн 226 малозабезпеченим. Зокрема депутати нашої фракції, «КМКС» (нас усього 8), підтримали 55 важкохворих на загальну суму 374 тис. грн і 29 малозабезпечених на суму в 108 тис. грн.

– Тобто в цілому роботу Закарпатської обласної ради оцінюєте позитивно?

– Так. Але повноваження органів місцевого самоврядування не дуже широкі. Звичайно, після проведення децентралізації вони будуть збільшуватися. Тому ми підтримуємо цей процес. Але тільки якщо передача функцій, повноважень обов’язково буде із відповідним забезпеченням джерел фінансування. Бо коли тільки повноваження передаються, то це просто передача проблем і тягарів на плечі місцевих органів влади, які потім не знають, що з цим робити.

– Як ви оцінюєте процес децентралізації на Закарпатті? Не секрет, що область у цьому плані пасе задніх. Які зрушення відбулись у 2018 році?

– Немає зрушень. Закарпаття щодо проведення децентралізації дійсно найбільше відстає в Україні. У багатьох областях цей процес іде швидкими темпами. Тоді як у нас створені всього шість територіальних громад. Це дуже низький показник. Добре це чи погано, я не хочу оцінювати, просто констатую факт. У 2015 році був розроблений план децентралізації й поданий обласній раді. Вона не затвердила його. Згідно із законом, цей план має готувати обласна державна адміністрація.

Децентралізація йде знизу вверх, отже, люди повинні визначитися, чи хочуть об’єднуватися. Однак створені громади мають бути більш-менш самодостатні. Під час їхнього утворення треба враховувати етнічний склад, географію, інфраструктуру, соціальну сферу, економіку. Щоб це було оптимально та дало позитивний ефект, треба, аби ОТГ могли себе забезпечити й потребували якомога менше дотацій. Звичайно, коли це відбувається спонтанно, то часто буває, що об’єднуються спроможні ОТГ, яким від цього стає ще краще, бо вони отримують з Києва додаткові джерела фінансування. А ті, що залишаються, не спроможні самі по собі. І якщо вони об’єднуються, то коли додаємо нулі, у підсумку маємо великий нуль. Тобто від об’єднання позитиву в них не буде. Тому й добре, коли є такий план. В ОДА створена комісія, котрій доручено розробити його. Вони мають у своєму розпорядженні попередній проект. Однак досі обласній раді не було подано ніяких пропозицій.

Звичайно, Закарпаття – це унікальний край, який не можна порівняти з іншими регіонами України. В області було понад 350 органів місцевого самоврядування. Тепер стало менше. Після проведення децентралізації повинно залишитися 50–60. Відповідно до плану, який нещодавно представив Прем’єр-міністр Володимир Гройсман, об’єднання має бути завершено у 2019 році. У 2020-му заплановано затвердження територій районів та областей. А далі реформування виборчої системи до проведення виборів в ОТГ. Згідно з цією дорожньою картою, залишаються 24 області, АР Крим, міста Київ та Севастополь. Однак буде близько 100 районів і 1600–1800 ОТГ.

На Закарпатті залишаться тільки три райони з центрами в Ужгороді, Мукачеві та Хусті. План уже оприлюднений, і є карта, як це має виглядати (демонструє карту, – авт.). Тут одразу є пропозиції, що треба чотири райони. Бо Хустський охоплює великі території, тому є ідея виділити Тячівський і Рахівський.

Однак ми не готові до цього. Ми, угорці Закарпаття, наприклад, завжди відстоювали ідею, що території, де компактно проживають нацменшини, треба залишити в одній територіальній одиниці. Потрібно створити район з центром у Берегові, який об’єднає угорців, котрі компактно тут проживають. Тим більше, про це говорить закон, за яким під час проведення адміністративно-територіальної реформи й децентралізації обов’язково потрібно враховувати етнічний склад. Щоб там, де проживає етнічна меншина, була змога створити окремі громади й окремий район. А там, де поряд розташовані населені пункти, у яких більшість становлять етнічні угорці, теж мають бути утворені окремі ОТГ. Тому ми просимо, щоб це було враховано під час проведення цієї реформи.

Можливо, прийде час, і доведеться діяти оперативно. Поки що громади об’єднуються добровільно. Але в майбутньому можуть прийняти такий закон, як це було з декомунізацією. До певного періоду буде можливість об’єднуватись «як хочете», а якщо ні, то об’єднають, «як ми скажемо». І тоді буде рішучість, і буде проведена до певного терміну адміністративна реформа. Більшість об’єднаються, а для меншості це вже станеться в командному порядку.

– Обласна рада приймає багато звернень, що торкаються дуже важливих питань. Однак чи дають вони якийсь результат?

– Від 5 до 10 звернень приймаємо на кожному засіданні. Певний результат є. Але, як правило, це просто відписка, і ми не досягаємо своєї мети. Нас слухають, читають, реагують, відповідають. Тобто нами не нехтують, однак ефективності мало. Та звернення писати треба, бо так ми висловлюємо свою позицію з політичних, економічних, соціальних питань, подаємо пропозиції, проекти.

Хочу виділити звернення обласної ради щодо перевірки обґрунтованості підстав для відкриття кримінальної справи стосовно діяльності благодійного фонду «Закарпатський центр економічного розвитку Еган Еде». Дуже неприємно, адже цей фонд працює відкрито, законно. Усі перерахунки йдуть прозоро через банківську систему, платяться податки. Можна все перевіряти, контролювати. І, між іншим, перевіряють. Ніяких фінансових порушень немає. А звинувачення полягає в тому, що люди, які отримують фінансову допомогу, буцімто використовуються для сепаратизму й загрожують територіальній цілісності України. Смішно навіть подумати. Чим? Трактором? Люди отримують кошти, купують трактори, техніку, матеріали для ведення власної справи, обробляють землю, платять податки, створюють робочі місця. Це дійсно економічна допомога з метою, щоб люди вижили у важкій ситуації, не виїхали за кордон. Їм треба подякувати за допомогу, натомість відкривають справу і звинувачують у сепаратизмі.

Те, що можемо, що в межах нашої компетенції, ми також вирішуємо в області. Наприклад, тут депутати можуть порушити певні проблеми й досягти мети своїми запитами. Депутатський запит, підтриманий рішенням сесії обласної ради, має юридичну силу, обов’язково розглядається, і має бути відповідна реакція. Я можу сказати, що протягом цього року фракція «КМКС» подала 20 депутатських запитів, у тому числі просили кошти на різні проекти й об’єкти, і в більшості випадків їх було задоволено. Це ремонти та побудова доріг, шкіл, лікарень, інших об’єктів у селах і містах області. Також ми подали запит про визнання окремих територій Берегівщини курортними. Це важливо, бо вирубка лісів триває незалежно від мораторію. Тож одним зі шляхів це зупинити є створення таких природоохоронних зон. Там уже не можуть так просто ліс рубати. І ми виступаємо за те, щоб більше цих зон створити на Закарпатті й тим самим зберегти наші природні ресурси. Також порушили питання щодо розміщення пересувних і стаціонарних пунктів габаритно-вагового контролю. Це теж важливо. Бо якщо новозбудовані якісні дороги й далі без контролю будуть нищити авто з вантажем по 60–70 тонн, при тому що їм дозволено до 35 тонт, то вони зруйнуються через рік-два. Зважувати треба не лише на кордоні, а щоб знали, що будь-де може стояти пересувний пункт контролю.

Однак здебільшого в запитах ми просимо виділити кошти на ремонти доріг. Бо я вважаю, незважаючи на те, що багато доріг було відремонтовано (за останні два роки більше, ніж за весь попередній період незалежності), все одно стан автошляхів є однією з основних і найболючіших проблем Закарпатської області. Це проблема всіх водіїв, власників авто, бізнесменів, туристів тощо. І це велика проблема для розвитку краю, де однією з основних галузей є туризм. Але щоб турист приїхав, потрібні хороші дороги. У нас кількість туристів за останній час зросла в чотири рази. Цього року край відвідало близько 2,5 млн людей. Однак це здебільшого мешканці інших областей. Водночас кількість іноземних туристів зменшилася. І однією з основних причин є кордон. Його перетин кордону – проблема як для українців, так і тих, хто приїжджає. Це приниження людської гідності, коли треба стояти в черзі 3–6 годин… тебе там перевіряють. Після цього вже й не дуже хочеться сюди їхати.

Ми над цим працюємо і сподіваємося на підтримку Києва. Аби покращити умови, треба відкривати нові КПП та реконструювати існуючі. Має бути домовленість між сусідніми державами та нашою центральною владою. Ми з цим звертаємося чи не кожної сесії: аби пришвидшили будівництво об’їзної дороги навколо Берегова. Гроші є. Два роки на рахунку лежать. Побудова дороги одразу зменшить напругу в Чопі, де вантажним авто інколи тиждень треба стояти, бо їх пропускає лише один пункт. Треба з’єднати угорську трасу М3 і нашу Київ – Чоп. Угорці обіцяють, що 2020 року траса М3, яка зараз на відстані 20 км від кордону, буде підведена. Є вже визначена точка, де повинен знаходитися КПП. І якщо це буде зроблено, можна буде швидко заїхати на автомагістраль М3, а звідти хоч куди в Європу, тим більше, що ми вже маємо безвізовий режим.

Якщо ми не вкладатимемо в дороги, у нас нічого з розвитком не вийде. Грошей, звичайно, треба багато. Цього року зроблено чимало, у тому числі за кошти, котрі надійшли від перевиконання плану митних акцизних зборів (дорожній експеримент). Між іншим, ми сподівалися, що коштів буде значно більше. Але план підняли, і ми отримали цього року з фонду 203 млн грн.

З початку 2018-го обласні дороги передані обласним державним адміністраціям. І на ці шляхи Закарпатській ОДА виділено 218 млн грн. Однак щоб вони всі (обласні й районні) були в нормальному стані, треба приблизно 7 млрд грн. Тобто маємо 3% від тієї потреби, яка є. У такому темпі нам треба 33 роки. Але за цей час що буде з іншими? Ми знаємо, що будь-яку дорогу треба ремонтувати через 10 років. Ніколи не дійде черга. Якщо докорінно не буде збільшено фінансування, то ми нічого не зможемо зробити. Тому ми вирішили почати ремонт частинами, щоб запобігти соціальній напрузі. Робимо документацію й експертизу на всі дороги, оголошуємо тендер і починаємо ремонт. Очікувати покращення поки що не доводиться. Так, наступного року виділили 273 млн грн. Це трохи більше, але…

– А як щодо кредиту в 50 млн євро від Угорщини. Ці гроші могли би значно покращити ситуацію? Чому досі вони не освоюються?

– А тому що не в нас гроші і не в обласної ради повноваження. Більше того, ми вже неодноразово просили у своїх зверненнях, щоб дали нам ці повноваження. Аби віддали нам цей проект і ми могли його реалізувати. Тоді за два роки все буде зроблено, дорога буде в експлуатації і гроші використані. Але проектом займається ДФС, оскільки це державний кордон. І так само з усіма КПП. Знову проблема, що між Києвом і Будапештом немає нормальних контактів та конструктивної роботи. Іде конфронтація на рівні центральних органів влади. Немає навіть консультацій, як освоювати кошти, хто буде генпідрядником, субпідрядниками, тендер, ціни та ін. Усі ці речі треба обговорювати й домовлятись. Я вважаю на це достатньо не два роки, а два місяці. А ми тут тільки звернення можемо писати та в дзвони бити: давайте швидше домовляйтеся і вже будуйте. Усе ж є сподівання, що пройдуть вибори, стабілізується політична ситуація, а тоді вже ці питання вирішуватимуться швидше.

– А як щодо транскордонного співробітництва?

– Ми в обласній раді багато працюємо для його розвитку. Закарпаття має добрі дружні відносини з двома областями Угорщини, і вже підготовлено проект рамкової угоди із третьою. Співпрацюємо із двома областями Словаччини, двома румунськими повітами, дуже активна робота з кількома краями Чехії, працюємо з німцями. Це дуже результативні контакти. Тільки цього року надійшла фінансова допомога на понад 8,64 млн грн і була використана. Створено «Чеський дім» та проведено Чеські дні, які виявилися дуже популярними. Є серйозна співпраця з однією із областей Угорщини. У рамках створеного європейського об’єднання ми разом подали й виграли грант – потужний проект з переробки твердих побутових відходів, на який виділено 5,5 млн євро. Частина з них – на будівництво сміттєпереробного заводу в селі Яноші Берегівського району. Це спільний проект, де Закарпатська облрада є однією з трьох учасників. З угорського боку в Кішварді мають побудувати завод з виробництва біогазу. Проект фінансується із фондів Євросоюзу.

Ще один проект є по Солотвину. Там треба робити обстеження з метою збереження екології та профілактики техногенної катастрофи. На цей проект Угорщина виділила понад 1 млн євро. Тобто працюємо в цьому напрямі, і є певні результати й досягнення. До речі, згідно з дослідженням, проведеним агенцією «Єврорейтинг» щодо рейтингу інвестиційної привабливості областей України, Закарпаттю присвоєно високий рівень. За балами ми на 6-му місті. Отже, наш край стає цікавим для інвесторів.

Розмовляв Руслан ФАТУЛА