Чи варто довіряти передвиборчим соціологічним опитуванням?

Цієї неділі, 31 березня, в Україні пройде перший тур виборів Президента. Нескінченні потоки політичної агітації, компроматів, маніпуляцій та подекуди брудних технологій досі ллються на українців із бордів на вулицях, екранів телевізорів, моніторів комп’ютерів і мобільних телефонів. Президентська кампанія сягає апогею…

Зважаючи на велику кількість кандидатів та розпорошеність уподобань українців, кожен голос для потенційних переможців сьогодні на вагу золота. Отже кандидати та їхні штаби, окрім інших методів політичної боротьби, активно вдаються до нав’язування українцям різноманітних рейтингів та соціологічних опитувань.

Метою таких маніпуляцій є одна проста річ – нав’язати людям результат наперед, переконати українців у тому, що є кандидати прохідні і непрохідні, і т. п. Адже частенько виборець, не знаючи за кого голосувати, звертається саме до різного роду рейтингів. Бо навіщо, мовляв, голосувати за того, хто і так не набере бодай кількох відсотків. Навіть якщо людина достойна… А з іншого боку, дивлячись на лідерів таких рейтингів, виборець замислюється: якщо його підтримує стільки людей, то, можливо, і є за що.

Тож нині відсоток тих, хто вірить результатам соцопитувань, досить високий. За дослідженнями різних експертів, близько 40% опитаних довіряють даним соціологічних організацій, які давно працюють в Україні. Більше того, на думку багатьох відомих політологів та соціологів, якщо люди бачать, що у їхнього кандидата за результатами соцопитувань немає жодних шансів на вихід у другий тур, вони неохоче віддають за нього свій голос. Під час парламентських виборів соціологічні рейтинги так само впливають на виборців. Історія проведення волевиявлення у нашій державі знає чимало прикладів, коли у партії були низькі рейтинги, а потім раптово злітали, бо вона перейшла виборчий бар’єр. Люди подивилися, що за неї можна голосувати. Так було із партіями «Самопоміч» та «Народний фронт» у 2014 році чи із результатом «Свободи» у 2012 році, коли спочатку вони заледве підходили до бар’єра, а потім отримали понад десять відсотків.

Таким чином, маючи перевірену ефективність, соціологічні дослідження, рейтинги та опитування протягом тривалого часу, крок за кроком, врізаються у свідомість та підсвідомість українців, і, хоч-не-хоч, роблять свою справу. І що ближче день виборів, тим більш брудними стають подібні маніпуляції.

Почнемо з того, що на сторінках мережі Інтернет все частіше з’являються результати повністю фальшивих «соціологічних досліджень», котрі зроблені, як то кажуть, зі стелі, брутально переконуючи виборців у захмарних рейтингах того чи іншого з кандидатів. Причому, такі речі з’являються як реклама, наприклад, на всесвітньовідомому відео-порталі «Youtub» чи інших популярних сайтах, у стрічках новин сумнівних, жовтих видань тощо. Зазвичай такі «соціологічні дослідження» публікуються без назв організацій, які їх провели, та посилань на першоджерело. Адже більшість читачів все одно не буде перевіряти.

Також нерідко створюють ілюзію соцопитування, нібито провівши його і одразу підтасувавши замовлені результати. Сьогодні це зробити неважко. Відтак в Україні працює цілий ринок фальшивих соціологів, які обслуговують партії та кандидатів у президенти й депутати на всіх рівнях.

І навіть якщо ви людина прискіплива і вирішили скористатися результатами соціологічних досліджень лише авторитетних і перевірених організацій, то і тут на вас може чекати розчарування. Перш за все частенько вони суттєво відрізняються один від одного, і більш-менш реальну картину можна скласти, лише зробивши порівняльний аналіз та врахувавши, хто замовив те чи інше дослідження. Треба зважати на той факт, що ці організації, хоч і авторитетні, однак працюють за гроші, як і всі інші. А у кожного опитування є свій замовник. Це, звичайно, може бути якась нейтральна іноземна громадська організація, а може і штаб одного з кандидатів, як правило, через третіх осіб.

Саме тому практика усіх попередніх виборів показує, що реальні результати волевиявлення дуже часто, а в деяких випадках кардинально відрізняються від результатів соціології, навіть якщо дослідження проведені авторитетними визнаними організаціями.

Окрім того, порівнявши з десяток свіжих соцдосліджень від найбільш перевірених та відомих організацій, розумієш, що буквально напередодні волевиявлення від 15 до 30 % виборців досі не визначилися за кого голосувати. А це означає, що результат може виявитись зовсім непередбачуваним.

Тому нині й самі соціологи нерідко визнають, що некоректно називати соцопитування прогнозом результату виборів. Так багато з них стверджують, що опитування можуть виміряти думки виборців у певний період часу, але не спрогнозувати їхню поведінку. До того ж, завжди є частина таких, хто вирішує за кого голосувати буквально в день виборів. Неточності у соцопитуваннях соціологи пояснюють ще й тим, що люди не завжди хочуть чесно відповідати на питання. Це найчастіше виливається в так званий прихований електорат або ефект соціально схвалюваної відповіді. Це відбувається насамперед тому, що кандидата весь час критикують, і люди не хочуть говорити про те, що будуть голосувати за нього. Прихований електорат, до речі, може бути у всіх учасників нинішніх президентських перегонів. Адже частина людей не хоче сказати, що проголосує за владу. А дехто не зізнається, що планує віддати свій голос за «клоуна» чи за «руку Кремля».

Отож чи варто в такій ситуації орієнтуватись у своєму виборі на соціологічні дослідження? Це, звичайно, вирішувати Вам. Ми зі свого боку лише закликаємо Вас думати своєю головою й самим визначитися за кого голосувати, а не покладатись на більш авторитетну думку інших. Адже це і є демократія!

Руслан ФАТУЛА